Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— Але навіщо вам раби?
— Ми їх екс-пор-ту-є-мо, ваша величносте. Відправляємо в Остраханство, та й на інші ринки також. Ми — великий торговельний центр!
— Іншими словами, — сказав Каспіан, — вам самим раби не потрібні. Тоді поясніть, яку вигоду ви маєте від цієї торгівлі, якщо всі гроші загрібають усякі Гавкінси?
Бельмес зобразив на обличчі добреньку батьківську усмішку й відповів:
— Ваша величносте, у такому ніжному віці буває часом непросто розібратися у хитромудрощах економічного розвитку. Але у мене є таблиці, графіки, у мене є…
— Навіть у своєму, як ви сказали, ніжному віці, — перебив його Каспіан, — у подібному промислі я можу розібратися не гірше від вашої мерзенності! І я бачу, що від цього тут не додається хліба, м’яса чи вина, не додається ані книг, ані музичних інструментів, ані коней, ані одягу, ані взуття. Але навіть якби й додавалося — подібне заняття все одно слід було б заборонити!
— Але ж це буде кроком назад, — розхвилювався губернатор. — Невже ви хочете заступити шлях прогресу?!
— Те, що ви витворяєте, — сказав Каспіан, — у Нарнії називається зовсім по-іншому. Я наказую припинити торгівлю невільниками!
— Перед лицем прогресу я не можу взяти на себе таку відповідальність, — заявив Бельмес.
— Що ж, — відказав Каспіан, — тоді візьме її на себе інший. Лорде Берн, наблизьтеся сюди.
І, перш аніж Бельмес уторопав що до чого, Берн встав на коліна, уклав свої руки в руки короля й поклявся правити Самотніми островами згідно з нарнійськими законами та звичаями.
А Каспіан сказав:
— Либонь, губернаторів з мене досить, — і зробив Берна герцогом — герцогом Самотніх островів.
— А вам, ваша хитромудрійшосте, — сказав Каспіан Бельмесу, — я, нехай і так, подарую всі борги. Але прошу завтра до обіду звільнити цей палац. Відтепер тут буде резиденція герцога.
— Послухайте, усе це, безперечно, вельми цікаво, — втрутився один із секретарів, — та все ж не варто гарячкувати. Може, теє… спробуймо домовитися. Уся справа в тому…
— Уся справа в тому, — відрізав новоявлений герцог, — самі ви звідси заберетеся чи вас виведуть силою? Вибирайте!
Коли секретарі вибрали, Каспіан розпорядився сідлати коней. (Виявилося, правда, що передусім їх слід добре почистити.) Король, герцог, Дрініан та ті, кому ще перепав коняка, поїхали в місто на невільницький ринок. Незабаром мало не на самому березі моря перед ними постав довгий присадкуватий барак. Усередині чинилося дещо, що нагадувало продаж із торгів. На помості посеред барака стояв Гавкінс і гучно викрикував:
— Лот двадцять третій, панове! Прекрасний скипідарський хлібороб! Годиться для роботи на копальнях і галерах! Двадцять п’ять років, геть усі зуби на місці, й ручаюся, га-га, що гострити на вас він їх не стане! Справжнісінький богатир. Дзявкінсе, зніми-но з нього сорочину. Подивіться самі, панове: ось які м’язи! Ось які плечі! Десять півмісяців від добродія в кутку! Ви, мабуть, жартуєте, вельмишановний? П’ятнадцять! Вісімнадцять! Вісімнадцять півмісяців за лот двадцять третій! Хто більше? Двадцять один! Дякую, сер. Двадцять один півмісяць за лот…
Та тут Гавкінс, як був із роззявленим ротом, так і закляк: до помосту, брязкаючи зброєю, підходили солдати.
— Усі на коліна перед королем Нарнії! — прокричав герцог.
Багато хто з купців покорилися, чуючи кінське іржання з вулиці та згадавши чутки про висадження королівського війська й захоплення палацу. А тих, хто спершу не хотів ставати навколішки, заходилися смикати за рукави їхні сусіди. Хтось вигукнув: «Хай живе король!»
— Гавкінсе, ти міг би накласти головою за те, що підняв напередодні руку на нашу королівську особу, — сказав Каспіан. — Проте ми пробачаємо тобі, бо ти вчинив це через необізнаність. Слухайте всі: півгодини тому работоргівлю в наших заморських володіннях було заборонено. Усі раби на цьому ринку віднині вільні!
Він підняв руку, спиняючи радісні вигуки, і запитав:
— Де мої друзі?
— А-а-а, ця чудесна дівчинка та її шляхетний супутник? — стріпонувся Гавкінс, запопадливо усміхаючись. — Поздоровляю, у вас були дуже дорогі друзі: вони пішли одразу за гарну ціну!
— Ми тут, ми тут, Каспіане! — закричали в один голос Едмунд і Люсі.
— До ваших послуг, сір, — пропищав із протилежного кутка Ріпічип.
Усіх їх справді продали, та нові власники вирішили підшукати собі ще кількох рабів, і тому їх не одразу вивели. Натовп розступився, пропускаючи дітей і Ріпічипа до помосту, і ось настала радісна хвилина зустрічі.