Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Хоча наша система цінностей всіляко вітає продуктивність, важливо, однак, пам’ятати, що споживання також є критично важливою економічною функцією. Особа, яка візьме гарантований дохід і покине ринок робочої сили, стане платником-клієнтом того роботящого підприємця, який започаткує свій малий бізнес у тому ж мікрорайоні. І цей підприємець, ясна річ, буде отримувати такий же самий гарантований базовий дохід.
І останній важливий момент. Слід зробити так, щоб більшість помилок, зроблених при запровадженні гарантованого доходу, в кінцевому підсумку, виправляли б самі себе. Якщо на початку встановити надто щедрий базовий дохід, який призведе до сильного небажання працювати, то станеться одне з двох. Або технологія автоматизації буде достатньо розвинена для того, щоб швидко компенсувати зменшення продуктивності (що в такому випадку не стане великою проблемою), або виникне дефіцит робочої сили і станеться вибух інфляції. Загальне підвищення цін неминуче знецінить дохід і наново створить спонуки для поповнення його за рахунок роботи. Якщо політики не зроблять якоїсь дійсно серйозної помилки (до прикладу, вирішать впровадити в системі базового доходу механізм його автоматичного збільшення відповідно до зростання вартості життя), будь-яке підвищення інфляції буде, напевно, недовговічним, а потім економіка відновить рівновагу.
Окрім політичних проблем і небезпек, пов’язаних із загальною демотивацією до праці, існує також проблема впливу, який базовий дохід може справити на вартість житла в районах з високою орендною платою. Уявіть, що кожному жителеві Нью-Йорка, Сан-Франциско чи Лондона дали щомісячну надбавку в розмірі однієї тисячі доларів. Мабуть, є всі підстави вважати, що вельми велика частка тієї надбавки (а можливо, й майже вся) зрештою опиниться в кишенях власників житла, оскільки мешканці почнуть конкурувати за і без того дефіцитне житло. Легких варіантів розв’язання цієї проблеми не існує. Один з можливих шляхів — контроль над орендною платою, та він може мати численні документально підтверджені негативації. Багато економістів закликали й закликають до послаблення зональних обмежень, щоб мати змогу здійснювати щільнішу забудову, проте така пропозиція неодмінно наштовхнеться на спротив з боку мешканців мікрорайонів.
Одначе тут існує сила протидії. На відміну від роботи, гарантований дохід буде мобільний. Найімовірніше, деякі люди скористаються своїм доходом і переберуться з дорожчих районів до тих, де вартість житла є нижчою. Може статися наплив нових жителів до великих міст — на кшталт Детройта, — які перебувають в стані занепаду. Іншим узагалі доведеться покинути великі міста. Програма гарантованого базового доходу може посприяти відродженню численних невеликих містечок і сільських регіонів, що втрачають своє населення через ліквідацію робочих місць. Я певен того, що цей потенційно позитивний вплив на сільські регіони може стати тим чинником, який зробить політику гарантованого базового доходу привабливою для тих людей у Сполучених Штатах, які дотримуються консервативних поглядів.
Імміграційна політика — це ще одна сфера, яка потребуватиме коригування після запровадження гарантованого доходу. Видається цілком імовірним, що імміграцію, а також будь-які наступні кроки до набуття громадянства й отримання права на гарантований дохід, треба буде обмежити або значно подовшити період очікування для потенційних нових громадян. Усе це, звісно, лише додасть складнощів і непевності до політичної проблеми, яка й без того вже сильно поляризує суспільство.
Звідки взяти кошти на базовий дохід
Якби в Сполучених Штатах кожному дорослому віком від двадцяти до шістдесяти п’яти років, а також тим, хто не отримує соціальної допомоги чи пенсії, надали беззаперечний щорічний дохід на суму 10 тисяч доларів, то його сумарна вартість становила би близько 2 трлн доларів [17]. Цю суму можна було б дещо зменшити, обмеживши право на отримання базового доходу лише громадянами США, і, можливо, зробивши розмір цього доходу залежним від заробленого доходу, який перевищував би певний рівень. (Як я вже пропонував раніше, було б надзвичайно важливо скорочувати чи скасовувати базовий дохід лише при вельми високих заробітках, щоб уникнути такої ситуації, як «пастка бідності».) У такому разі сумарні витрати на гарантований дохід можна було б зменшити за рахунок скорочення або скасування численних місцевих і загальнодержавних програм боротьби з бідністю, включно з продуктовими талонами, допомогою з безробіття, житлозабезпеченням і податковим заліком за зароблений дохід. (Податковий залік за зароблений дохід (ПЗЗД) (Earned Income Tax Credit, EITC), буде ретельно обговорюватися трохи згодом.) Ці програми сукупно обходяться аж в 1 трлн доларів щорічно.