Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Читай ангелом в понеділок, апостолом в четвер [ток], мучеником святим в среду, о страстєх господніх в п’яток, о покаянію [во] второк, а о трьох персонах бозських в неділю. А в том наболі [й] читай, що собі подобаєт і зезволить співати, читати, хвалити бога твойого, і благодари [ти] а святих угодников божіїх. Честь почитай, величай, славу їх пропові-дай, да ж з ними і ти прославитися. А при том читай о премудрості бозськой і людськой, і душу твою утішай, а до неї ся поспішай, хочеш ли і ти бити мудрим. Так же о четирьох пратєх часто розмишляй, перед очі свої став тії врата — визволять тя од гріхов смертельних, од лаком [ства] і не-чист[ості], од гордості і проч [іїх] злос[тей], а в добродійства] заправлять вірного чловіка, і так щасл [иво] дой-де [ш] четвер[тих] врат царства небесного, його ж всіх нас сподоби, Христе, боже наш, получит [и], там тебе хвалит [и], купно отця, і сина, і духа святого, нині і прісно і во вік[и] вік[ов].
Амінь.
ЕПІГРАМА
Єсли ту що нестройного поета мудрий обачить, Проше, нехай мі пребачить.
Гди ж теольогія святая в колі фільозофськом вакує, А поетами і виборними бракує,
Сама живе у славі світородной,
Тілько ся часом показує душі годной З дару бозького знамените,
Мудростю своєю не закрите,
У світлості свої слави,
Без поетицької забави.
А то она у моці маєт,
Же байки поганськії розбиваєт І навіки до них ся не знаєт,
А сама в правді паче сонця сіяєт. Прето поета, би і наймудрійший, і фільозоф, розумом острійший,
Мусить гордої думи роги схилити,
А небесной цариці сам низько ся поклонити.
А що оглядали разумнії очі наші,
Тогда тоє хотіли слуги ваші, Ямбікус, трохеус, спондеус,
провадити межи поганськії боги,
Але прудко поламали свої ноги, Пред світлостю богословії утікаючи І жадного до неї приступу не маючи.
Прето, що ся кому бачить,
Вольно, яко собі рачить.
Убі дівінум іллюмінаціо,
Ібі тацет поетарум шкондаціо 1
НА СТАРОЖИТНИЙ ГЕРБ ЯСНЕ ОСВЕЦОНИХ І ВЕЛЬМОЖНИХ ЇХ МИЛОСТЕЙ КНЯЖАТ КОРЕЦЬКИХ 1
В той презацней фамилії княжат Корецьких Таковії суть клейноти
свідком смілості і цноти:
Рицер, смілостю упойоний,
меч в руці його обнажоний, Конь, бистростю розпущоний За неприятельми в широком полю,
Рицера смілого виконива волю.
Неприятелі пірхають розстріляні,
Трупи всюду, поля кровію полляні.
В том звитязтво певноє і знаменитоє,
Всіх цнот і мудрості гніздо увитоє —
Самоель Карульович, княжа Корецькоє 2.
* *
*
Прироження грифа хто хоче познати,
Впруд мусить фізельогом 1 віру дати.
Бовім гриф гор боронить, в которих чує злото,
І кождому смертю платить, кто ся кусить о то. Самоель оному звіру уподобися,
Той великих даров бозьких сподобися,
Бовім той на горах високої мудрості літає,
Гди в Костелі католицьком віру правдивую має,
В котором не злото сказительноє ся найдує,
Тілько сама правда і живот вічний обфітує.
О таковий скарб єсли ся кто з невірних покусить, Од Самоельови мудрості і віри прудко умерти мусить.
ПОХВАЛА О ПРЕМУДРОСТІ ТРОЯКОЙ,
ВО ВІЦІ СЕМ ЯВЛЕННОЙ
[...] Подобаєт же і различіє імен премудрості знати. Що нарицається «мудрость», то прирожоную мудрость значить. А що приложоно «премудрость» — тогда той предлог значить над то зацнійшую премудрость, з дару бозького, даную пророком, і апостолом, і теольогом правовірним. Прето я напрод покладаю похвалу о мудрості прирожоной, то єст о філозофії, которою царії царствують і сильнії правду пишуть і закон політицький полатають, а мучителі землю держать [Книга притч Соломонових, гл. 1, ст. 15—17].
0 мудросте преславная,
Од віков в чоловіцєх давная!
Любителі твої тобою прославленні
1 на високих достоїнствах поставленні.
Тобою царії царствують
І сильнії народами справують,
Землею і странами владіють.
0 мудросте, все то тобою діють!
Любителі твої, о славная мудросте,
Вийшли з безумія темності.
Тії пишуть права статути,
а в них правду сьвершенную,
Всьому світу нині явленную.
Тобою ся вельможі величають
1 пловці морськії душа своя вручають Силі твоїй сміле і невонпливе
І преходять морськую глубину нестрашливе Своїм плаванієм