Пастка на дурнів

Це дивовижне помешкання скидалось на невичерпний ріг достатку, що так і сипав жіночими пупками та пипками. Спочатку, коли вони тільки переступили поріг сіро-бурого, тьмяно освітленого салону, від якого радіусами розбігалися три темні коридори, що вели до віддалених закамарків цього незбагненно-дивного борделя, друзям здавалося, що тут є тільки трійко дівчат, з якими вони приїхали. Ті відразу почали неквапно роздягатися, роблячи час од часу паузи, щоб похизуватись, які в них гарні сорочки, ліфчики й трусики, і побазікати тим часом із кощавим старим сатиром у несвіжій розхристаній білій сорочці з довгими, аж до плечей, скуйовдженими сивими патлами. Він сидів, солодко підхихикуючи, у заяложенім ліловім кріслі посеред салону і привітав гостей з сардонічно-чемною церемонністю. Потім стара, сумно киваючи головою, невдоволено поплентала по дівчину для Голодного Джо і скоро повернулася з двома грудастими богинями. Одна була вже роздягнена, друга — в самій лиш коротенькій прозорій спідничці, з якої граціозно вислизнула, перше ніж сісти. З другого коридора виступили поважно ще трійко роздягнутих дівчат і залишились побалакати, потім іще двоє. Нова четвірка впурхнула до салону безтурботною зграйкою, жваво про щось між собою перемовляючись: троє були босі, четверта хапалась за повітря, насилу втримуючи рівновагу на високих підборах розстебнутих срібних бальних туфельок, явно з чужої ноги. Нарешті з’явилося ще одне дівчисько в самих тільки панталончиках і собі сіло, довівши таким чином число троянд у квітнику до дванадцяти, причому всі дами, крім тієї останньої, були в чому ненька народила.

Побачивши, що вони опинилися у справжньому царстві безсоромної, томливої й пишної плоті, Голодний Джо раптом почав знемагати на смерть. Він непорушно застиг, немов громом прибитий, посеред салону, до якого без кінця впорхували й невимушено вмощувалися все нові й нові дівулі. Зненацька Джо пронизливо вереснув і, як тигр, стрибонув до дверей, збираючись негайно бігти до квартири нижніх чинів по фотоапарат, але враз укляк на бігу й вереснув іще дужче: в нього душа похолола від жахного передчуття, що весь цей прекрасний, розкішний, сліпучий поганський рай буде втрачений безповоротно, варто бодай на мить відірватися від нього очима. Він зупинився в дверях, щось бурмочучи собі під ніс, і кожна жилка на обличчі й на шиї в нього шалено пульсувала від нестримного натиску крові.

Дідисько споглядав цю картину переможно й весело. Він сидів у своїм заяложенім кріслі, неначе велелюбний сатана на троні, а ноги свої, довгі й худі, загорнув у крадену ковдру з биркою «Армія США». Він весь час підхихикував, розумні запалі очиці блищали масною, цинічною втіхою. Старий був напідпитку. Кристі якось одразу ощирився душею на цього старого нечестивця, вкрай розбещеного, геть не знайомого з таким високим поняттям, як патріотизм. За віком цей осоружний стариган був, певно, не молодший від Кристієвого батька, тож іще обурливіше було для Кристі слухати всякі капості, які бовкав старий про Америку.