Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Альфред відсунув від себе пропаґанду, витер хустинкою уста й чоло, дістав ще одну цигарку.
— Революцію найлегше запалити від вогню війни, правда ж? Люд не вийде на вулиці помирати за слова й ідеї, а за хліб, роботу й на кілька копійок вищу денну ставку — авжеж. Отже, чим кращі справи в економіці, тим мізерніші шанси на всеросійське повстання. Хронічна війна двох наддержав завжди дає надію на економічний крах. Але хто повстане проти переможного Государя Императора в мирний час?
Мічка присунув собі крісло, відтак присів із протяжним зітханням, наче з самовара пару спустили, пфффф! — і вже закочує рукави сорочки, ослаблює комірця, широко розставляє слонячі ноги, крісло рипить, Мічка Фідельберґ нахиляється до співрозмовника, надимає груди, буде тими грудьми боронити Революцію.
— Тисяча дев’ятсот п’ятий! — заревів він. — Тисяча дев’ятсот дванадцятий! Скільки можна, панове! Щоразу ті самі помилки! Більшовики й есери ніколи не навчаться, то принаймні Бунд уже схаменувся. Якби ми мали робітничий клас, як в Англії чи Німеччині. — Але хто тут мав би робити революцію, питається, темні селяни? Чого народники з ними досягли, відомо; їм легше завербувати задля ідеї аґентів охранки, ніж селянство: люд, відданий землі, сам є реакційним класом. Що з того, що постріляють трохи царських міністрів, покидають бомби в генералів? Генералов у царя много!
— Значит, что? — приєднуєтеся до струвівців і придворних соціалістів?
— Я плюю на них! — він сплюнув. — Я не кажу про ті чи інші камарильї, а про Історію! Бо вся річ у тому, що в сучасному стані країни революція не має шансів на успіх. Ми переконалися на власній шкурі, двічі заплативши робітничою кров’ю, саме в п’ятому й дванадцятому, а тоді самодержець теж здавався ослабленим японськими війнами, й усе нібито свідчило на нашу користь. Але ви би, панове, так само не влаштували соціальної революції в Стародавньому Римі! Маркс це добре знав: Історія точиться за залізними правилами логіки подій, і не можна просто перестрибнути того чи іншого етапу, — тож не відразу народжується метелик, спершу потрібна личинка, потрібна лялечка.
— Лєнін…
— Лєнін уже тільки кусає в литки швейцарських сестер-жалібниць.
— Мічко, — нахилився я до задиханого Фідельберґа, — чи я тебе добре розумію? Ти підтримуватимеш буржуазію і капіталістів, бо тільки після них може відбутися справжня пролетарська революція?
— Щоб влаштувати пролетарську революцію, потрібен пролетаріат! Хіба що ти віриш у богостроительство, або химери Бердяєва et consortes, або тих народницьких соціалістів, що їм Ґєрцен і Чернишевський на уме, і які досі правлять про історичну місію Росії і що зовсім не потрібно доганяти Захід і повторювати його помилки, а тільки без буржуазії і міщанства, оминаючи меандри капіталізму, вони буцім виплекають питомо російський соціалізм із первозданного народного духу общини, ех. Руска містика! А що каже Троцький? Навіть якби якимось дивом — змова Чотирьохсот, божевілля володаря, стихійне лихо, нестихійне, — навіть якщо одна країна потрапить під владу трудящих, одразу ж усі ближчі й дальші країни старого ладу кинуться на неї і розіб’ють в дребезги, не дозволяючи соціалізмові досягнути більшої зрілости. Революція мусить охопити враз усі держави, або принаймні більшість із них, більшість, вимірну в сенсі економічної та військової могутности. Адже не досить прорахувати історію однієї країни: ефективно можна прорахувати тільки Історію, тобто всеосяжну, всереґуляторну систему діянь. Чи бачать це панове математики? Та ж бачите, звісно!
… То що ж слід зробити? Відкрити ці консерви! Втягнути Росію в двадцяте століття, навіть всупереч їй самій! Так, так: насильством розморозити Історію! Розморозити Історію, кажу! Спершу Оттепель, потім Революція! Але не Оттепель волею божою, з циклів метафізичних послана, а, — він стиснув схожий на дрючок кулачисько, — нашими, людськими руками вчинена! З праці, з розуму, з науки, з грошей! Ось, — відсапнув він, хапаючи насамкінець повітря, — такий я новий розтальник…
— Я вже перестав стежити за пертурбаціями в Думі, — чи троцькісти тепер, бува, не в якомусь тактичному союзі зі струвівцями й столипінськими трудовиками? До того ж, власне кажучи, що це міняє? Яка полякові різниця? Така російська влада, сяка російська влада.
— Відроджена Польща мусить бути Польщею соціалістичною! І буде!