Тож розпочнімо од Муз[22], що батькові Зевсу втішають
Серце велике в палатах Олімпу, славлячи в пісні
Те, що тепер є, що буде колись, і те, що було вже,
Голосом ладним. Так і пливуть з їх уст без утоми
/40/ Солодкозвучні пісні — і сміються-радіють палати
Гулкогримучого Зевса, як лиш залунають лілейні
Співи тих дів, — одлунює верх білосніжний Олімпу
Й вишні оселі богів. А вони своїм голосом віщим
Рід невмирущих богів у пісні немовкнучій славлять
Ген од начал — як Земля їх зродила й Небо[23] широке.
Й інші — од них же боги, дарителі благ усіляких.
Потім — Зевса, батька богів і людей умирущих;
Ним починають, ним же увінчують спів свій богині.
Він-бо найвищий поміж богів і міццю найбільший.
/50/ Врешті — смертних оспівують рід і могутніх Гігантів,
Зевсові, що на Олімпі високому, ум звеселяють
Музи з Олімпу, Зевса егідодержавного доньки.
Батькові їх народила в Піéрії, з Зевсом кохавшись,
Елевтерійських узгір’їв владáрка — тямка Мнемосіна[24],
Їх, що лікують журбу, від турбот дають одпочити.
Дев’ять ночей обіймав її Зевс, багатий на мислі,
Одаль од інших богів, на священне ложе ступивши,
Аж поки рік закругливсь[25] і пора надоспіла належна
По місяцях, що спливли, і низки днів, що злетіли,
/60/ Дев’ять дочок на світ вона привела однодумних
(Пісня лиш їм на умі — і жодної в серці турботи)
Мало що не на вершині Олімпу, що снігом біліє.
Там, осяйні, вони йдуть у танок, там оселі їх гарні,
Там побіч них і Харити, і Гíмерос[26] мають домівки.
Часто на учтах вони подають голоси свої милі —
Співом закони звіщають усім і звичаї добрі[27]
І голосами солодкими славлять богів невмирущих.
Тож до Олімпу ішли вони… Незатихаючий славень
З уст божистих пливе — і вторить тій пісні луною
/70/ Чорна земля[28], й звабливо так тупотять їхні стопи,
Поки до батька спішать. Той — на небі володарює:
Грім у правиці його, палахкий, готовий до лету.
Міццю здолавши Крона-отця, між богами по правді
Все розділив він, і почесті кожен отримав належні.
Ось про що Музи, палат олімпійських окраса, співали —
Дев’ять сестриць, дочки Зевса великого: Клíо, Евтерпа,
Гожа Талíя, і Мельпомена, і Терпсіхора,
І Ератó, й голосна Полігімнія, і Уранíя,
І Калліопа, що з-поміж усіх них — найвидатніша:
/80/ Із владар
ями, гідними шани[29], поважна, ступає.
А вшанувати когось дочки Зевса великого хочуть —
То, лиш побачать, що з владарíв він, годованців Зевса, —
Роси солодкі йому на язик вони ллють — і одразу
З уст його плинуть медові слова, і тільки на нього
Дивиться люд — як по правді розсуджує він суперечки
Словом простим і як швидко, хай там яка ворожнеча,
А таки тихне вона при мові його непомильній.
Бо ж на те й ум у володарíв, щоб тим, хто у кривді,
Без проволоки одразу ж прийти їм на допомогу, —
/90/ Легко, словом м’яким мають хист вони переконати.
Лиш серед люду стане владáр — наче бога шанують
За його скромність; у зборі — його вирізняється постать.
Ось що значить той дар, який людям Музи вділяють.
Це ж бо від Муз й Аполлона, що здалеку стріли пускає,
І кітаристи, й співці — на землі між людей умирущих,
Від Олімпійця ж — володарí. Блажен, кого Музи
Люблять: солодка з освячених уст пливе в нього пісня.
Хто б і печаль у грудях носив, якусь рану мав свіжу
І гіркоту на душі — та хай лиш служитель тих сестер,
/100/ Муз, заспіває про давніх людей, про їхні діяння
Та про блаженних богів, що вічно живуть на Олімпі, —
Миттю забуде він біди свої, не згадає про темну
Серця журбу[30] — дар співучих богинь усе це відверне.
вернуться
16
…самі животи… — тобто споживачі хліба, далекі від поетичного слова.
вернуться
17
…правдиво… про неправдиве… — мова про поетичні твори, де багато вигадок, — і про достовірні розповіді.
вернуться
18
…гілку лаврову… — в оригіналі skeptron, берло, яке брав у правицю кожен, хто хотів мати слово на зібранні; лавр посвячений Аполлонові, проводареві Муз.
вернуться
19
…жагу вдихнули… — звідси — натхнення (у Франка — «вітхнули», «вітхнення»).
вернуться
20
…і майбутнє… оспівувать, і проминуле… — на що здатний лише віщий, натхненний божеством співець (лат. vates).
вернуться
21
…усе про дуби та про скелі… — тобто про те, що не стосується теми твору, казкове; дуби, скелі, струмки — найхарактерніші елементи греко-римського краєвиду, як, скажімо, у Горація: «Серед інших джерел першим тебе назвуть, / хай-но вславлю я дуб, що понад скелею / висне, звідки збігають / гомінливі твої струмки» (Оди, II, 13). Пор. також: «Тож не із дуба ти виріс, як в байці старій, не із скелі» («Одіссея», XIX, 163).
вернуться
22
Тож розпочнімо од Муз… — від тих, хто й надихнув поета до співу; так починаються Гомерові й інші поеми.
вернуться
23
Земля, Небо — Гея, Уран.
вернуться
24
Мнемосіна — персоніфікована пам’ять, богиня пам’яті (пор. «мнемотехніка»).
вернуться
25
…рік закругливсь… — рік (грец. eniautos, досл. сам у собі) зображували у вигляді змії, що тримає у зубах свого хвоста: циклічний час; сьогодні превалює лінійний — цифрами, що біжать у безконечність.
вернуться
26
Гімерос — бог любовного бажання, туги, знемоги; похідними від цієї назви рясніє любовна лірика Сапфо. Харити (charieis — приємний, знадливий) — богині краси й радості. За Гесіодом, їх було три: Евфросіна (Добродумна), Талія (Квітуча), Аглая (Блискуча); у римлян — Грації.
вернуться
27
…закони… звичаї добрі… — закони (грец. nomoi, лат. leges) і звичаї (грец. ethea, лат. mores) — ключові поняття морально-етичної філософії стародавніх; триматися давніх «добрих» звичаїв, не переступати праведних законів — засаднича вимога, зокрема, філософів стоїчної школи.
вернуться
28
Чорна земля — традиційний, гомерівський епітет землі — чорна; у нас здебільшого — сира; чорна — рілля.
вернуться
29
Із владарями, гідними шани… — мова про басилевсів, «царів», що виводили свій рід від богів подібно до того, як Зевс успадкував свою владу від Кроноса. Накреслений тут ідеальний образ володаря (як, наприклад, Одіссей у Гомера) далекий від представлених у Гесіода «владарів-дарожерів», що були водночас і суддями.
вернуться
30
…не згадає про темну серця журбу… — музика, тобто «мистецтво Муз», — це світло, що розвіює темну журбу; так і Діоніс, покровитель виноробства, бог, що радість дарує (Т. 941, с. 72); пор. у наших піснях: «…бо правдиве тільки в світі / музика й вино».
