Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

/450/ Мовила так. Та Арей не вгасив бойового завзяття — Рикнув дико, потряс, до вогню подібним оружжям І, знавіснілий, ринув, як лев, на Гераклову силу, Вбити готовий, — з маху метнув мідногострого списа, Щоб відомстити Кікна загин, свого рідного сина, — В той велетенський щит. Ясноока ж богиня Афіна Із колісниці перехопила той спис таки в леті — Й гірко скривився Арей. Меча добув гострого й ринув З ним на Геракла, хороброго серцем, але не подався Амфітріона син, смертоносного бою неситий, — /460/ Вдарив в стегно, не прикрите щитом оздобним Арея, Що лиш мав сил, а що вицілив добре, то спис той упився Глибоко в тіло — й на землю Арей умить повалився. Страх тоді й Жах колісницю з гарними колами й коней Вмить підігнали й, піднявши з землі, де широкі дороги, На колісницю, красно оздоблену вклали Арея, Хльоснули коней — і на Олімп величавий пригнали. Син же Алкмени та Іолай, візниця славетний, З Кікна зняли, із плечей, чудові його обладунки І подалися одразу ж у путь. Рисаки бистроногі /470/ Їх до Трахіни доправили враз. Ясноока ж Афіна — На величавий майнула Олімп, де отецькі палати.