Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
— Ви зрадили, — зітхнув Голос. — На жаль, після такого вам не можна довіряти. Питання?
— Тут усе несправжнє? Рита в кухні, двоє охоронців…
— Навпаки. Справжнє все, крім легенди про бізнесмена Голоса, — мовив Савоста. — Ось це — його квартира. Рита — не коханка, молода дружина. Будинок на Осокорках — їхня дача. Навіть про дружину й дочок за кордоном правда. Просто вони давно розлучилися, залишившись добрими друзями. Квартира на Оболоні — наша службова. А тих охоронців, яких ви сьогодні зробили, справді найняли через іншу фірму. Втемну, як вас. Вони теж думали, що бережуть бізнесмена. Тільки їм і не треба знати більше, пхати носа в чужі справи.
— Поліна Петрівна, справжня вдова військового, — додав Лев Якович. — Щойно ви почали бігати разом, ми зрозуміли ваш хід. Вирішили трохи підіграти, всі разом. Аби спростити задачу, підвести до потрібного результату швидше. Єдине, чим я перейнявся — коли ви почали шукати снодійне. Моя добра приятелька могла не витримати сильного препарату.
— У ампулі був безпечний вітамін, — сказав Савоста. — Не завжди треба вірити написаному на упаковці. Тим більше, якщо купили не самі, а отримали через когось.
— Через ваших людей! — розпачливо вигукнув Крейзі.
— Ще одна маленька деталь, якою ви знехтували. Хоча, — погодився Голос, — як би ви перевірили? Хімічний аналіз чи ще щось… Але якраз тут ми допускали для вас послаблення в сценарії. Все? — він глянув на Савосту.
— Та ніби все, — той подивився на Крейзі. — Все. Ходімо.
— Тобто…
— Потенційний зрадник. Ще й забагато знаєте. Ходімо. Людям треба відпочивати.
Зайшов ще один чоловік.
Той, хто передавав ампулу, шприц, пістолет, потрібні відомості. Мовчазний чоловік в окулярах на м’ясистому носі з широкими ніздрями, сірому джемпері під темні штани й черевиках з круглими носаками.
Він жестом показав Крейзі, куди треба йти.
Вечеря на двох
1
— Мені оці ваші казочки до одного місця! Аби тут не було жінок, я навіть сказав би, якого. І, чесне слово, це місце — не жопа, а набагато гірше!
Присутні у кабінеті начальника головного управління міської поліції не уявляли собі, що може бути гірше за ситуацію, описану короткою формулою «повна задниця». Та ніхто не дозволив собі посміхнутися. Бо протягом останнього місяця справа, яка призвела до такої незавидної ситуації, щодня обговорювалася не лише в керівних кабінетах.
Про невловимого серійного маніяка, котрий безкарно полює на самотніх жінок і вбиває їх у їхніх же квартирах, регулярно повідомляла преса.
Звісно ж, роблячи основний акцент не лише на подробицях убивств. Щораз підкреслювалася безпорадність та бездіяльність київських правоохоронних органів.
Насправді аж таких моторошних загадок у цій історії не було. Хоч про вбивство мова, хоч про пограбування чи про вкинення в обіг фальшивих гривень або доларів, завжди перше питання: «Хто?». Але коли йдеться про вбивство, треба також розуміти: «За що?». Та під час розслідування серії однотипних убивств, нехай і скоєних у різних районах міста, знайдена причина не наближає до встановлення вбивці. Навіть не окреслює кола підозрюваних.
Картина вимальовувалась така.
Чотири тижні тому у себе в однокімнатній квартирі була знайдена задушеною жінка середнього віку. Вона працювала касиром у супермаркеті, давно розлучилася з чоловіком, жила в квартирі, успадкованій від померлої бабусі. Нічим особливим не виділялася і, за словами тих, хто її знав, дуже хотіла влаштувати особисте життя. Будучи від природи трохи сором’язливою, жінка, освоївши комп’ютер, почала давати оголошення в Інтернет, шукаючи порядного чоловіка для серйозних стосунків.
Коли її знайшли на розібраному ліжку, голою і задушеною, стіл на кухні був накритий для інтимної вечері на двох.
Висновок лежав на поверхні: хтось, із ким самотня дама познайомилась у віртуальному світі, прийшов на вечерю і задушив її. Причому фізично жертва не постраждала: слідів насильства експертиза не виявила. Та й страви, хоч як це дивно, лишилися в первозданному вигляді: ніхто нічого не їв.
Виглядало, чоловік заходив, вітався, і дуже швидко, навіть не спокусившись вечерею, переходив до справи. Тобто, хазяйка квартири невідомо з якої причини розстеляла ліжко, роздягалася і покірно, без опору, чекала, поки страшний гість задушить її.