Рукопис, знайдений у Сараґосі

Якийсь час я пробула в кабінеті, після чого пішла до своїх покоїв. Повернувшись у час обіду, я застала кількох близьких друзів мого батька, зайнятих, як і він, справами найвищої ваги. Вони не боялися відверто про все говорити в моїй присутності, а ті простодушні зауваження, які я вставляла в їх розмови, часто їх забавляли. Я помітила, що вони зацікавили мого батька, і була страшенно цьому рада.

Наступного дня, як тільки я довідалася, що він у себе в кабінеті, я одразу туди пішла. Він пив шоколад і сказав мені з радісним обличчям:

— Сьогодні п’ятниця, прийдуть листи з Лісабона.

Після чого видзвонив секретаря, який приніс обидва кошики. Батько нетерпляче перебрав вміст першого з них і вийняв лист, у якому було два аркуші: один написаний шифром, який він віддав секретарю, а другий звичайний, який він сам почав читати з поспіхом і задоволенням.

Поки він читав, я взяла конверт і стала розглядати печатки. Я розпізнала Золоте Руно, а над ним герцозьку корону. На жаль, цей бучний герб мав з часом стати моїм. Наступного дня прийшла пошта з Франції, і так воно йшло протягом подальших днів, але ніяка не цікавила мого батька так живо, як португальська.

Коли минув тиждень і прийшла п’ятниця, я весело сказала батькові, який саме снідав:

— Сьогодні п’ятниця, знову прийдуть листи з Лісабона.

Потім я попросила, щоб він дозволив мені подзвонити, і коли секретар увійшов, я підбігла до кошика, видобула очікуваний лист і подала його батькові, який в нагороду ніжно обняв мене.

Так я робила кілька п’ятниць. Нарешті одного дня я насмілилася запитати батька, що то за листи, які він завжди так нетерпляче чекає.

— Це листи, — відповів він, — від нашого посла в Лісабоні герцоґа Медіни Сидонії, мого приятеля і благодійника, а навіть і більше, бо я переконаний, що його доля тісно поєднана з моєю.

— У такому разі, — сказала я, — цей славний герцоґ має таке саме право і на мою повагу. Я була б рада познайомитися з ним. Я не запитую, що він пише до тебе шифром, але благаю тебе, любий батьку, прочитай мені цей другий лист.

На ці слова батько раптом розгнівався. Він назвав мене зіпсованою, самовільною і розбалуваною дитиною. Додав і ще багато прикрих слів. Потім він подобрішав і не тільки прочитав, але й подарував мені лист герцоґа Медіни Сидонії. Я досі його зберігаю у себе нагорі й принесу наступного разу, коли прийду тебе провідати.