Відьмак. Володарка Озера

Ярре опинився в другій шерензі. Міцно впер піку в землю, стиснув держак спітнілими від страху долонями. Мельфі безустанку правив молитву за конаючих. Дьосла гарчав невиразно, повторював по колу різні слова, які здебільшого стосувалися подробиць інтимного життя нільфгардців, собак, сук, королів, конетаблів, воєвод і матерів їх усіх.

Хмара на полі росла.

— Не пердіти там, зубами не стукати! — гарикнув Бронібор. — Ідея, що тими звуками можна наполошити нільфгардських коней, хибна! Нехай ніхто не має таких думок! Те, що на вас іде, це бригади «Навсікая» та Сьома дерланська, знамените, люте, вишколене військо! Їх не вдасться налякати! Їх не вдасться перемогти! Їх просто треба позабивати! Вище піки!

Звіддаля було чути тихий ще, але все голосніший перестук копит. Земля почала тремтіти. У хмарі пилу, наче іскри, почали блискати вістря.

— На ваше засране щастя, визімці, — заричав воєвода знову, — звичайна піка піхоти нового модернізованого зразка має двадцять один фут довжини! А в нільфгардському мечі три з половиною фути. Ви ж, певно, умієте рахувати? То знайте, що вони також уміють. Але розраховують, що ви не витримаєте, що вилізе з вас правдива ваша натура, що підтвердиться й назовні вилізе, що ви — засранці, боягузи та паршиві вівцеїбці. Чорні на те розраховують, що кинете ви ваші тички та почнете втікати, а вони стануть гнати вас полем і сікти по хребтах, потилицях і карках, сікти комфортно та без проблем. Запам’ятайте, сволото, що хоча страх надає п’яткам надзвичайної прудкості, від кінних ви не втечете. Хто хоче жити, кому милі слава та здобич, той має стояти! Стояти твердо! Як мур стояти! І тримати стрій!