Крига. Частини ІII–ІV

… Звістка про Кригу застала Богдановича на Кавказі, під час пошуків родовищ нафти. Відряджений на береги Байкалу, він береться до систематичної роботи. Іркутськ нещодавно пережив пожежу й Зиму Лютих. Із півночі повертаються із сенсаційними новинами перші експедиції, що побували на місці Удару. Богданович завжди перебував у хороших стосунках із народами Сибіру, писав свого часу гучні листи на захист чукчів. А тут ще з’являється Александер Черський, син Яна, учень Бенедикта Дибовського. Черський-молодший і Богданович співпрацюють у 1911–1917 роках, принаймні тоді в їхніх бібліографіях з’являються назви, підписані обома. 1914 року вони видають «О хладо-железной руде и важности нахождения ледовых руд на Дорогах Мамонтов». Це, напевно, перший випадок, коли в науковій праці з’явилися «Шляхи Мамутів»: давніших цитат не знайшлося. Ніде цього не сказано прямо, але схоже, що саме Богданович був відкривачем Шляхів. Александер Черський майже у той само час видає «Бурятські щоденники». Польська Бібліотека не має їх у своїй збірці. Мені домислилося, що одного морозного дня 1913 року трапилася доленосна зустріч Черського, Богдановича й бурятського шамана. Втім, можливо, ідея народилася після прочитання творів Черського-старшого про викопаних у Сибіру мамутів.

… Богданович і Черський публікують дедалі менше, від 1917 року Богданович цілком замовкає, — а проте він далі інтенсивно працює, про що можна прочитати в тогочасній іркутській пресі. Зокрема, він вирушає до Останньої Ізотерми. Йому платить Східносибірське відділення Імператорського Російського Географічного Товариства, себто de facto Сибирьхожетo. Богданович гине в Барґузинських горах, під час невдалої спроби висадити в повітря бурульник за допомогою вибухівки в серпні 1922 року. Офіційне розслідування швидко закінчується: нещасний випадок; але з тону тогочасних статей можна виснувати про супутні йому суперечності.