Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— На здоровий глузд… Варто б мати якогось іншого Батька Мороза для дослідів.
— That’s right. — Тесла підняв склянку води в тості. — Слід спершу навчитися людей заморожувати, тільки тоді можна їх безпечно розморожувати.
Відвелося погляд.
— Ви питаєте мене, як мій фатер став тим… тим… тим…
— Ви не знаєте.
— Я власне наздогнав його до цього місця на Шляхах Мамутів. — Подивилося на клітки з пацюками, які повільно замерзають після повного протьмітнення, паморозь укрила їхнє хутро, слина крижаніла в писочках. — Чи можу я поговорити з професором Юркатом?
— Він виїхав на тиждень чи два до Томського університету.
— Ех. — Почухалося зап’ястя. Прийшлося сюди просто з «Нової Аркадії», відчувалося теслектричний струм — усмоктування тьмідини в організм — виразно, мов рух холодної води через стравохід. А може, це просто самовмовляння після слів Тесли. — Коли ви думаєте розпочати досліди на людях? Доправили вам тих засуджених?
— Мені насправді хотілося б знати більше, перш ніж ризикувати людськими життями. Ось чому я кажу вам: прошу поки що відмовитися від думки про рятівні експедиції і потаємне розморожування батька десь за полярним колом. Якщо мені пощастить, цар Ніколай отримає те, що хотів, і Крига зникне із Землі узагалі — швидше, ніж будь-хто припускав.
— Значит, ви проженете Зиму, ви знищите лютих.
— Є така ідея.
— Звідки ж у вас певність, що le Père du Gel переживе подібну Відлигу?
Нікола Тесла збентежився, розвів руками, опустив голову на білий нагрудник, пробурмотів щось під носа невідомою мовою, знову розвів довгі руки. Тільки в такі моменти проявлялося, який він старий, як втомився: зморшки, темні кола під очима, аж ніяк не від потьміту, шкіра тонка, напнута на гострих кістках. Зазвичай цього не помічалося: Тесла безжально керував своїм тілом, налаштований на вічну невгамовність розум не дозволяв йому відпочити, зупинитися, занепасти.
— Ви маєте виняткового поміж людьми батька, — сказав він, — а це власне така ціна: страх і розгубленість, і невпевненість. — Він відставив склянку. — Хочете мазь для рук?
У представництві Міністерства Зими слід було з’явитися тільки через п’ять годин, а панна Єлена від’їжджала увечері; поїхалося спершу до Польської Бібліотеки.
На аркушику, вкладеному в бумажник, малося виписані питання для вивчення. Останнє, дев’яте, стосувалося Німого Повітроплавця, щодо якого пані Ґвуждж указала термін з точністю до місяця. Бібліотекар, пан із більмом на лівому оці, який пересувався з ціпком, підтвердив, що авжеж, вони мають тут річні комплекти усіх періодичних видань, видаваних у Байкальському Краї, в тому числі щоденної преси Іркутська. Попросилося за 1919 рік. Він провів у сховище на запіллі й указав ціпком на коробки, оббиті бляхою. Що ж, шановний пан сам бачить, що тут діється.
Польська Бібліотека, попри чергову щедру пожертву Клубу Зламаної Копейки, не могла вибратися зі стану постійної катастрофи: з реґулярністю, гідною лихваря або китайського прокляття, вона ставала жертвою лютих, котрі проморожувалися крізь сховища й зали бібліотеки. Не допомагали переїзди в щоразу дорожчі й щоразу дальші від Шляхів Мамутів місця; не допомагали п’яті поверхи й підвальні варти. Уже вп’яте за три роки доводилося поспіхом евакуювати всю збірку. Тепер вони не клопотали вже навіть про нову будівлю, — коли морозяник пішов далі, бібліотекарі очистили й осушили приміщення і розпакувалися тут знову. Проте більшість меблів надавалися лише на розпал; нових іще не придбали, а книгозбірня лежала в стосах коробок і ящиків, таким робом створюючи в порожньому просторі лабіринти, дещо подібні до укладу крижлізних полиць і шаф у Лабораторіях Круппа. Людина переміщувалася усередині бібліотеки, мов глиста в нутрощах сонного монстра. Щомиті — часто просто під ногами — лунав тріск і хруст, від якого волосся ставало дибки: це випростувалися паркетні підлоги, здуті унаслідок пересування ґляцію. Сірий тиньк відпадав від стелі продовгуватими шматками.