Крига. Частини ІII–ІV

Із коробок наукового відділу бібліотекар, уже більше послужливий, притяг кільканадцять томів. Як швидко втямилося, мапи Шляхів Мамутів Сибирьхожета й загалом геологія Сибіру спиралися головним чином на відкриття і роботи трьох поляків: Александра Чекановського, Яна Черського й Кароля Богдановича. Чекановський (засланий після Січневого повстання) спорядив найстарішу геологічну карту Іркутського генерал-губернаторства, з особливим наголосом на Прибайкаллі; раніше спиралося ще на такі давні й неточні картографії, як нотатки Даніеля Ґотліба Мессершмідта з експедиції, відправленої за наказом Петра Великого 1723 року. Тут перша несподіванка: мапу Чекановського разом із усіма її копіями, опрацюваннями et cetera, було опечатано царською цензурою. Чекановський мандрував також берегами Тунґуски, Чулакану. Його палеонтологічні нотатки включають перші дослідження викопних мамутів. В Усть-Бєлой понад Анґарою він виявив гігантський підземний музей юрської флори й фауни. 1875 року за цю таємну нині мапу він отримав золоту медаль на географічній виставці в Парижі, а Російське Географічне Товариство добилося для нього амністії і звільнило із заслання. Менше ніж через рік Чекановський із невідомих причин наклав на себе руки.

… Він мав учня Яна Черського (також засланого після Січневого повстання, тільки молодшого віком). Черський із самого початку спеціалізувався на геології Байкалу. В Больоньї його нагородили за мапу озера й навколишніх гір. Перевірилося: запечатана Раппацьким і Побєдоносцевим, усі копії вилучено з публічного доступу. Що діється! Ледь стрималося, щоб не вилаятися. Черський мешкав в Іркутську. Від імені Сибірського відділення Російського Географічного Товариства він проводив дослідження на Нижній Тунґусці. Заглиблювався й далі, — спираючись на його мапи Індиґірки й Колими, було відкрито великі родовища вугілля, олова, золота. Він колекціонував мінерали й викопну фауну. Шукалося згадки про мамутів. У долині Катунґи він розкопав доісторичні людські останки. У Петербурзькій Академії Наук Черський упродовж багатьох років працював над остеологією четвертинних ссавців у збірці десятків тисяч кісток, викопаних у Сибіру. Помер 1892 року під час наступної експедиції.

… Кароль Богданович був геологом за освітою і не перебував тут на засланні. Під час будівництва Транссибірської залізниці він очолював одну з дослідних груп, що шукали на трасі викопні багатства. У 1893–1894 роках він уперше працював на Прибайкаллі. Мабуть, здобув якісь мапи: ймовірно, що мав у своєму розпорядженні сáме мапи Чекановського й Черського. Доступне в Бібліотеці editio castigata «Материалов по геологии и полезным ископаемым Иркутской губернии» їх не містило. Бібліотекар, якого про це спиталося, пояснив, що найновіші наукові праці в цій галузі й більшість перевидань старих сибірських публікацій — це дійсно editiones expurgatae, ретельно чищені людьми Раппацького, а часто й самого Побєдоносцева, від будь-яких інформацій і знань, що могли б привести читачів до комерційних таємниць Сибирьхожетa. Тільки похиталося головою. З одного боку — вони ж не ходять по приватних помешканнях, не цензурують книгозбірні кожної людини, котра цікавиться геологією Сибіру. З іншого боку — це інституції, і рідко до їхньої діяльности можна застосувати мірки звичайної логіки: чиновник виконує інструкції керівництва не тому, що бачить у них сенс, а тому, що це інструкції керівництва. Адвокат Кузьмєнцев сказав би, мабуть, ще ясніше: не намагайтеся, юначе, здогадатися про причини рішень царської влади, від цього можна розуму збутися. Почухалося шкіру. Але ж завжди є якась причина!