Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Ідентифікуватися з фатальною жінкою як симптомом може лише той національний чоловік, який несе в собі подібну семантику, тобто він повинен бути романтичним Дон Жуаном, тотально ерогенним мазохістом, який не усвідомлює себе.
Істеричність, згідно з психоаналізом, є феноменом, притаманним як фатальній жінці, так і донжуанівському психотипу, який символізує собою спустошену націю, як Байрон у своєму паломництві по Європі. Щоб приховати свою національну скорботу, він вдався до показового донжуанства, поширюючи міфи про своє успішне чоловіче «паломництво» по європейських жінках. Невипадково В. Скотт, реагуючи на різноманітні плітки навколо Байрона, відзначав, що його любов до містифікацій стала справжнім лихом, адже вже ніхто не знав, де правда, а де брехня. Тобто не лише імперська жінка може виявити свою пустоту, але й національний романтик може виявити власну пустоту, виражаючи собою імперський ерогенний симптом, або позицію сексуальної суперцінності. Якщо чоловік утверджував себе тотально як сексуальність (саме це, жахаючись, бачить Долорес Лесі Українки в драмі «Камінний господар» в романтичному Дон Жуанові), то його сутність також проявиться через сутність маскараду, за яким оголиться пустота. Щоб український Дон Жуан став сутнісним (за аналогією до Енея Котляревського) Долорес Лесі Українки жертвує собою радикально: і тілом, і душею. Отже, на порубіжжі екзистенційна пустота національного Чоловіка й імперської Жінки, проявляючись у структурі множинних сексуальних відносин, стає взаємозалежною.
Торкаючись феномену істеричності національного чоловіка (коли деструктивний потяг до влади вихолощує духовний смисл мужності), С. Жижек звертає увагу на «Річарда II» В. Шекспіра з його проблемою істеризації короля, порівнюючи її з істеризацією фатальної жінки. У драмі Шекспіра перед королем, який втратив аристократичний статус Короля, відкривається пустота суб’єктності: поза маскувальним титулом, серією театральних масок, які спадають через ряд істеричних зривів (невротичні зриви демонструють одержимі пошуки втраченої сутності), проступає божевільний Злий Блазень. На порубіжжі Жінка-імперія має перетворити національного Чоловіка з його неусвідомленим потягом до влади (що проявляється у Дон Жуана — через перебір любовних об’єктів) на подібну до себе пустопорожню відсутність. Загроза національній романтичній мужності активізує жіноче пророче мовлення, яке постає у творчості Лесі Українки. У драмі «Камінний господар» українська Долорес наслідує подвиг Христа: заради українського Дон Жуана (національного романтика, адже таким був і її улюблений Байрон) вона символічно жертвує усім, щезаючи як жінка не лише у посейбіччі, але й у потойбіччі, щоб у психічній українській матриці утвердилася Мужність. Тому на відміну від пустопорожньої свободи фатальної жінки-імперії українську фатальну жінку-доньку представляє потужна залежність від інтроектованого материнського об’єкта, який всюди переслідує її й змушує жертвувати не чоловіком (як Кармен), а собою — заради української мужності.