Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Тут М'Кола вирішив пожартувати з мене. Мені в роті так пересохло, що я ледве міг говорити.
— Бвана, — звернувся до мене М'Кола, коли я випростався й відкинув голову назад, щоб розпрямити шию.
— Що?
— Віскі? — спитав він, простягуючи мені флягу.
— Поганець! — відказав я по-англійськи, а він захихотів і потрусив головою.
— Хапана віскі?
— Лиходій! — відповів я мовою суахілі.
Ми рушили далі, і М'Кола ще довго тряс головою, вдоволений своїм жартом; а невдовзі ми знову зайшли у високу траву й знаходити слід стало легше. Ми перейшли порослу рідколіссям місцину, яку вранці бачили з пагорба й, зійшовши по сліду вниз, знову поринули в високі трави. Тут я помітив, що, коли приплющити очі, видно слід через траву, де пробивався самець, розсуваючи високі стебла, і, на подив М'Коли, швидко пішов уперед, більше не шукаючи слідів крові. Та незабаром ми знову вийшли на кам'янисту місцину, порослу низькою травою, й розшукувати слід стало ще важче.
Тут самець втрачав мало крові: певно, сонце й гаряче повітря підсушили його рани, і тільки зрідка траплялися дрібні зірчасті бризки на камінні.
Геррік наздогнав нас, зробив кілька своїх, блискучих знахідок — у вигляді кривавих плямок — і всівся під деревом. Під другим деревом притулився бідолашний вандеробо-масай, що вперше й востаннє виконував роботу зброєносця. Під третім розташувався Дід, обвішаний рушницями та іншим причандаллям; поруч нього, мов якийсь чорний символ, лежала голова антилопи. Ми з М'Колою повільно, через силу посувалися по довгому кам'янистому схилу, потім вийшли на сусідню луку, де-не-де порослу деревами, перейшли її й побачили довге поле, з купами великого каміння в кінці. Посеред цього поля слід зовсім пропав, і ми пронишпорили, кружляючи на місці, години зо дві, поки врешті знову не виявили бризки крові.
А знайшов їх Дід біля каміння, за півмилі від нас. Він пішов туди, зміркувавши по-своєму, куди міг податися самець. Атож, наш Дід показав себе справжнім мисливцем!
Ми повільно пройшли ще з милю твердим кам'янистим грунтом. І вже не бачили, куди йти далі. На твердому грунті не лишалося слідів, а крові ми ніде не знаходили. Кожен почав висловлювати своє припущення щодо того, де міг подітися самець, але край був завеликий. Одне слово, нам не щастило.
— Нічого не вийде, — сказав М'Кола.
Я випростався й пішов у холодок під великим деревом. Тут було прохолодно, як у воді, й вітерець холодив шкіру крізь мокру сорочку. Я думав про самця. Краще б я вже схибив! А то тільки поранив і не зумів вистежити його. Мабуть, він тікав усе далі й далі, геть із цієї місцини. Адже він ні разу не виказав наміру повернути назад. Увечері він сконає, і: І його зжеруть гієни або, ще гірше, накинуться на нього живого, поперегризають йому жижки, а потім повиривають нутрощі. Гієна, яка натрапить на кривавий слід, не заспокоїться, доки не наздожене жертву. А потім почне скликати інших. Я картав себе, що поранив, а не вбив антилопу. Я без гризоту вбивав усяку здобич, якщо тільки вдавалось убити відразу: адже всі вони мали померти й моя участь у сезонних убивствах, що їх кожного дня вчиняли мисливці, була зовсім незначна, і я не відчував ніяких докорів сумління. Ми з'їдали м’ясо і забирали шкури й роги. Але цей чорний самець-анти-допа завдав мені таких мук. До того ж мені неабияк хотілося добути його. Хотілося страшенно, — я навіть сам собі не признавався, як мені цього хотілось. Однак гру було програно. Нагода випала напочатку, коли він упав, а ми її втратили, не знайшли його. Зрештою ні: найкраща нагода, якої може побажати собі мисливець, випадала мені тоді, коли треба було стріляти, а я вистрелив навмання. То була найприкріша помилка. Я вчинив підло, простреливши йому черево. А все через надмірну самовпевненість, коли нехтуєш чимось, без чого не можна довершити задумане. Хай там як, а ми втратили цього самця. Я сумнівався, що в світі можна було знайти собаку, котрий вистежив би його в таку спеку. І все ж нічого більше не залишалось. Подивившись у словник, я спитав Діда, чи є на шамбі собаки.