Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Я ніколи не перестану тебе кохати, — тихо проказав він. І, відвернувшись, вийшов зі стайні.
— Господи! — Бесс почула тиху молитву матері. — Господи, зроби мене сильнішою, ніж я є. Йому тепер потрібна моя сила. — І слідом за лордом Босвеллом вона вийшла зі стайні.
Бесс тихенько сиділа на горищі, приголомшена тим, що почула. Вона подорослішала за останні півгодини, і чомусь їй було від цього боляче. Її засмучувало не те, що вона побачила обійми своєї матері з лордом Босвеллом, цей фізичний вияв кохання між ними, а те, що це саме кохання завдавало їм болю. Бесс не могла цього зрозуміти, бо завжди вважала, що кохання — це радість. Якщо ж воно дає біль, а не задоволення, то чому люди так прагнуть його?
Дівчинка повільно спустилася сходами з горища та обтрусилася від зрадливого сіна. Вона не могла звернутися по відповідь до матері, але, можливо, пізніше повернеться до цієї загадки. Поки що ж їй треба було швидше перевдягатися, щоб не спізнитися на свято.
Розділ 37
Свята минули. Настали найглибші зимові дні. Діти Леслі давно повернулися в Ґленкірк. Хоча король знав, що Босвелл знайшов притулок у Ґордонів, до нього не дійшла звістка, що графиня Ґленкірка була там зі своїм коханцем. Джеймс надіслав графові Гантлі листа, у якому зверхньо пропонував йому повне прощення, якщо він передасть йому Босвелла для страти. Величний гірський вождь велів нагодувати й прихистити на ніч королівського посильного. Уранці він викликав цього чоловіка до себе.
— Я хочу, щоб король, мій кузен, знав, що це мої особисті слова, — тихо мовив він. — Я не вірю, що Джеймсові взагалі могло спасти на думку, що я можу порушити закони гостинності. Отож не йму віри, що цей лист від нього. — Граф Гантлі спокійно розірвав аркуші навпіл і віддав їх королівському посильному. — Передай це моєму панові королю, сподіваюся, це допоможе йому вистежити зухвалого зрадника, що так нахабно скористався іменем короля для своїх ницих цілей.
Коли Босвелл дізнався про цей хоробрий і розумний виверт Гантлі, він подякував йому але сказав:
— Час мені їхати. Це кінець, і якщо Джеймс справді хоче моєї смерті, жодної надії не лишається. Мейтленд упевнений, що виграв. — І Босвелл хрипко засміявся. — Він, схоже, справді вірить, що, зламавши хребет дворянства, зміцнить свій власний вплив. Але якщо в нього такі думки, то він найдурніший з усіх дурнів! Ті суворі чоловіки, що виховували короля, попрацювали навіть краще, ніж їм самим здається. Може, Джеймі забобонний, може, боягуз, але він буде єдиним королем на цій землі, ось іще згадаєш мої слова!
— То хоч почекай до весни, — заперечив Джордж Ґордон. — А як же Кат? Вона сильна жінка, твоя графиня Ґленкірка, але це розіб’є їй серце.
Босвелл і сам це чудово розумів. Вони ховалися у своєму уявному раю, гралися в життя звичайних людей. Вона спала, коли він залишив її в ліжку, ідучи до Гантлі, але граф думав, що вже мала прокинутися.
Вона справді прокинулася. І блювала в тазок. Коли їй полегшало, він витер їй рота вологим рушником і, притискаючи до себе, сказав:
— Відлупцювати б тебе за таке до синців.
Вона мовчала, тож він провадив далі:
— Моя дурненька, дурненька кохана! Чи ти збожеволіла? Ти не можеш повісити це дитя на шию Ґленкіркові. Думаєш, він радий буде, коли ти повернешся до нього з тим безбатченком у животі?
— Це моя дитина, — відповіла вона, сердито дивлячись на нього.
— Ця наша дитина, Кат. Твоя й моя. Патрик в Англії, і тут не може бути жодних сумнівів. Господи! Він гордий чоловік! Він не прийме цієї дитини.
— Прийме, — похмуро відповіла вона. — Він винен мені це!
— Боже мій, — мовив вражений Босвелл. — Ти збираєшся змусити його все життя розплачуватися за одну помилкову ніч? Невже його ще не достатньо покарано?
— Ні! — сердито вигукнула графиня. — Може, колись я й пробачу Патрикові. Але ніколи не забуду. Ніколи! Ця ніч, яку ти називаєш помилковою, коштувала мені всього: щастя, душевного спокою. Яке моє місце в усьому цьому? О, Боже! Це все так просто для вас, чоловіків, із вашою гордістю та вашим триклятим непорушним кодексом честі! Ви втрьох занапастили мене. Патрик використав мене, як послідущу повію, удовольняючи свою уражену гордість. Проте всі сподіваються від мене вдячності за те, що він прийняв мене назад.
Джеймс спаскудив мене, і я ніколи не відмиюся від бруду у якому він мене виваляв. А ти, Френсісе? — Вона повернулася до нього. — Що в мені тебе одразу привабило? Те, що Джеймі хотів мене? Через це ви закохалися в мене, мілорде? Щоб утерти носа королю? Ще одна перемога над коронованим дитям? — Вона хотіла завдати болю цьому чоловікові, такого, якого всі вони завдали їй.