Українець і Москвин: дві протилежності

Скити і сармати торгували з усім знаним тоді світом, включно із Прибалтикою. Отже, наші праруси–алани знали, що в Прибалтиці живуть свої люди — праруси, і тому, коли в 360 році на Чорноморщину навалилася азійська орда ґунів, частина аланів покинула Чорноморщину і подалася до своїх прарусів на Прибалтиці. Вони оселилися там на острові Руґія і заклали там свою державу, якої влада згодом поширилася, мабуть, на всю Прибалтику, на що натякає згадка й Муіргеда, що влада Одонацера поширювалася на Баварію. Між іншим, серед племен Прибалтики було плем’я украни. Король Генріх І (королював 903–936) перед тим, як іти на Рим, мусив ще раз іти на ukraner і це праслов’яське плем’я приборкати» (F. Vater. «Herr Henrich»). Данський історик С. Граматик (1040–1206) у своїй «Історії Данії» пише, що в Руґії був храм поморянських слов’ян з постаттю Світовида, що його король Волдемар І наказав спалити. В цьому храмі був список 300 вояків. Отже, показується, що ті «руґи» мали своє письмо. Ще в XVII ст. Руґія мала офіційну назву Slavinen (за: В. Сочинський. «Роксоляна»).

S. Herberstein в своїй «Rerum Moskovitiarum Commentarii» пише, що всю північ Німеччини за Ельбою заселювали слов’яни. Там було колись славне місто Wagria (біля теперішнього Любека), а населення Ваґрії мало мову, звичаї і релігію рутенів. С. Герберштайн ще додає: «На підставі цього мені здається, що київські Руси покликали до себе королів власне з цих ваґрів, бо ж скандинавські були їм чужі мовою, і релігією, і звичаями».

Направду, що може бути простіше, природніше і логічніше, ніж покликати добре знаних киянам своїх же русів з Прибалтики, з якою вони мали щоденні торговельні та інші зносини? Посереднім доказом цього є фантастично скоре послов’янення тих уявних «варягів». Самі ж норманісти (прихильники тої теорії) визнають, що їхні «варяги» нейімовірно скоро і цілковито послов’янщилися. Послов’янщилися вже в другому поколінні. Аж такої скорої, а головне — цілковитої денаціоналізації ще не занотувала історія. А загадка того дивного явища розгадується дуже просто, а головне — цілком природно. Ті т. зв. «варязькі» королі (Рюриковичі?) не потребували слов’янщитись, бо БУЛИ слов’янами (русинами) з діда прадіда; були нащадками прарусів аланів з Руґії, нащадками короля Одонацера. Це знала наша шляхта ще в XVIII ст., тому так і записала у своїх — не помосковщених — літописах. С. Герберштайн, хоч і був німець, але не був на московській службі і не потребував видумувати норманських теорій, як це зробив його земляк Г. Баєр. А з політичного тпогляду це означає, що ми, українці (згл. наші прапредки), а не хто інший створили НАШУ Київську імперію своїми ВЛАСНИМИ силами. Ну, а це ж нищить московське «старшебратство» в корені.