Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Норманська теорія була шита надто білими нитками і не витримала критики, тож треба було видумувати іншу. Видумали «готську», за якою готи цивілізували русів і створили їм державу. Впала готська — заходились видумувати інші. Видумували теорії, а не шукали в самому праруському народі, якщо не в єгипетських чи ассирійських гієрогліфах, то бодай у грецьких та арабських джерелах. Лише за останні часи наші науковці почали шукати походження нашого народу та його імени там, де ВОНО Є, — у ВЛАСНОМУ народі.
З геральдики ми знаємо, що державними чи родовими гербами часто є звірі, птахи, напр., лев, орел, олень тощо. Як повстали такі герби і що вони означають? Відповідь на це, а рівночасно і на питання про походження імени Русь, дає проф. В. Щербаківський (1876–1957). Його теорія походження імени Русь є направду найглибша, найприродніша і тому найправдоподібніша з усіх чужих, тенденційних і штучних теорій. Зреферуємо її коротко.
Імена народів чи племен можуть надаватися чужинцями або за зовнішнім вилядом того народу, напр., одне наших племен мало чорний одяг, і тому греки прозвали їх «меланхлени» (чорносвитники), або можуть назвати за іменем того звіра, якого той нарід вважав за свого покровителя, за священного, як, напр., греки назвали одне з наших племен «таврами» (тавр — це великий, грізний бик, по–нашому тур). І справді, як свідчать грецькі історики, це плем’я було сильне і грізне, як тури. Колись воно заселяло Крим; від них і наша назва Криму та сусідньої землі «Таврида» (Крим — татарська, означає «природна твердиня»). Отже, асоціяція уявлення про силу тура з силою тих людей привела до поширення імени тура на ім’я того племени. Аналогічно, асоціяція інших прикмет звірів чи птахів приводить до надавання імени тих звірів чи птахів народові. Напр., олень славиться своїм швидким бігом, і якесь швидко бігаюче плем’я могло дістати від своїх сусідів характеристику «бігають, як олені», а згодом скорочено просто «олені». Це явище дуже поширене серед американських індіян, які навіть окремим людям дають імена звірів чи птахів з відповідним прикметником.
Племінні імена можуть бути теофорні (богоносні), але часто вони набирають форму теріоморфну (звіроподібну). В цьому випадку ім’я бога змінюється на ім’я звіря, присвяченого тому богові. Проф. F. Herzfeld у «Die Magna Charta von Susa» пише, що в печерах Кілікії (в Малій Азії) можна прочитати на стінах багато теофорних персональних імен з початковим складником «рос». Цей складник «рос» сам міг бути ім’ям божества і тому міг стати сам ім’ям якогось племени; а також це «рос» могло означати ім’я не самого божества, а звіра, що був символом того божества.
Якого звіра треба розуміти в «рос»? Проф. W. Tomaschek в «Die alten Thrakon» каже, що «reth» означає «бігти». В санкриті «ratha» — бойова колісниця, «ros» — антилопа, «rous, rus, ras» — олень, losi — олень. Отже «рос» означає швидко бігаючого звіря — оленя, який в Малій Азії зв’язувався з якимось божеством, як його символ. І справді, в Малій Азії богиню Кібелу (наша Купала) зображають із оленями в руках. Таким чином, імена в печерах Кілікії можна зв’язувати з поняттям цієї богині, і тоді вони будуть теофорні в теріоморфній формі. А в Україні в могилах Скитського часу (6–4 ст. до P. X.) знайдено чимало золотих предметів з образом оленя, і тодішнє населення України мало богиню Купалу (Кібелу), символом якої там був олень. В Україні в могилі, що в ній була похована жрекиня чи королева, знайдено срібляний образ оленихи з оленятами — символічний образ Кібели, як мадонни з дитиною. В Месопотамії, в місті Лаґаш, знайдено срібляну вазу короля Ентемене з 3 тисячоліття до P. X. На ній зображені чотири герби у формі орла з лев’ячою головою; кожний з них в своїх лапах держить: один — левів, другий — оленів, третій — биків, четвертий — козлів. Очевидячки, орел з головою лева є символом народу, королем якого був Ентенем, а інші звірі — символами народів чи племен, завойованих Ентенемом. Отже, як бачимо, існували народи, які символізувалися теофорними звірями; символізузали своє божество звірем і таким чином самі могли називатися іменем того звіря.
В Малій Азії на сумерійських печатках з 3 тисячоліття до P. X. олень зображений разом з сумерійським героєм Гілгамешем. На гітитських камінних плитах також часто зображений олень. Проф. Грозні каже, що богиню ловецтва гітити називали «Рутас». В Україні знайдено чимало гітитських бронзових статуеток. Також знайдено в Україні вирізьблені на скелях знаки, подібні до гітитських. В Україні знайдено гітитську т. зв. Бушську плоскорізьбу з І тисячоліття до P. X., на якій олень зображений маєстатично, як божество. Подібні зображення оленя знайдені на Кубані і в Галичині.