ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Ретельний відбір учасників експерименту дав нам упевненість у тому, що всі ці люди були звичайними, середньостатистичними, абсолютно здоровими. Ні в кого з них не було проблем із законом, досвіду насильства чи антисоціальної поведінки. Ба більше, вони всі були студентами коледжу, а отже високоінтелектуальними, позбавленими упереджень і більш свідомими своїх планів на майбутнє, ніж їхні менш освічені однолітки. Також ключем до експерименту є те, що розподіл ролей був випадковим. На те, чи досліджуваний буде наглядачем, чи в’язнем, не впливали нічиї особистісні нахили. Все залежало від випадку. Надалі ми проводили систематичні спостереження за експериментом, використовували різні способи фіксації фактів та аналізували статистичні дані. Все це допомогло нам зрозуміти, як впливає цей досвід на учасників експерименту в даних параметрах дослідження. Протокол експерименту допоміг розділити людину й умови, особистісні нахили і ситуацію, «діжку меду» і «ложку дьогтю».
Однак ми повинні визнати, що це дослідження було штучним — спрощеною імітацією реального аналогу в’язниці. Та, незважаючи на штучність Стенфордського в’язничного експерименту чи будь-якого іншого соціально-психологічного дослідження (про них мова піде пізніше), ми можемо сміливо узагальнити результати, якщо дослідження проводилося з урахуванням важливих і реальних життєвих деталей[177].
Очевидно, що наша в’язниця не була «справжньою» з багатьох причин. Однак ми врахували основні психологічні характеристики реальної в’язниці, які, на мою думку, є головними елементами «тюремного досвіду». Безумовно, будь-які наші дослідження мають відповідати на два запитання. Перше: «Порівняно з чим?». Друге: «Які підстави дають змогу вважати ці висновки правдивими для реального середовища? Які паралелі ми можемо провести?». Цінність такого експерименту зазвичай полягає у дослідженні базових процесів, встановленні причин явищ і виявленні змінних, які зумовлюють спостережений результат. До того ж, експеримент допомагає виявити причинно-наслідкові зв’язки, які за умови статистичної значущості не можна вважати випадковими.
Першопроходець соціально-психологічних досліджень, теоретик і дослідник Курт Левін десятки років тому аргументував наукову цінність соціальної експериментальної психології. Левін стверджував, що можливо абстрагуватися від реального світу, виділивши найбільш значущі питання і практично втіливши їх у лабораторії. На його думку, за допомогою детально продуманих умов і правильної маніпуляції незалежними змінними (наперед визначені чинники, які допомагають передбачити поведінку) можна встановити причинно-наслідкові зв’язки, до яких в умовах польових досліджень чи спостережень ми не маємо доступу. Левін пішов навіть далі — закликаючи використовувати знання, здобуті під час досліджень, задля зміни в суспільстві та поліпшення життя людства[178]. Я намагався наслідувати його натхненні ідеї.
ТРАНСФОРМАЦІЯ ВЛАДИ НАГЛЯДАЧІВ
Ламаючи дух людини, ми відчуваємо в своїх руках більше влади, ніж коли завойовуємо чиєсь серце.
Ерік Гоффер, «Бунтівний стан розуму» (1954)
Деякі з наших волонтерів, яким випадково дісталася роль наглядачів, уже зовсім скоро почали зловживати своєю владою. Вони поводились як садисти, принижуючи, зневажаючи «в’язнів» і завдаючи їм болю вдень і вночі. Їхня поведінка відповідала психологічному визначенню зла, запропонованому в першому розділі. Інші наглядачі також добре вжилися у свою роль, були вимогливими, але виявляли бодай трохи співчуття приреченим на страждання в’язням. Кілька наглядачів, яких ми можемо назвати «добрими», встояли перед спокусою влади, розуміючи становище в’язнів. Іноді вони навіть могли поділитися з кимось із в’язнів яблуком чи цигаркою.
Існує цікава паралель між нацистськими лікарями СС із концтабору Аушвіц і наглядачами Стенфордського в’язничного експерименту (хоча зрозуміло, що це непорівнювані речі за своїми масштабами). Як і наглядачів нашого експерименту, цих лікарів можна розділити на три групи. У книжці «Нацистські лікарі» Роберт Джей Ліфтон зазначає, що серед них були «фанатики, які з радістю брали участь у процесі винищення і робили навіть більше, ніж від них вимагали; ті, хто виконував усе чітко, не більше і не менше, ніж потрібно; і ті, хто робив це всупереч власній волі»[179].
У нашому експерименті бути добрим охоронцем, виконуючи свою роботу неохоче, означало бути «добрим за замовчуванням». Невеликі добрі справи, вчинені для в’язнів, дуже виділялися на фоні диявольської поведінки інших наглядачів. Як було зазначено раніше, жоден з них не намагався зупинити «поганих охоронців», які знущалися з в’язнів, жоден не поскаржився персоналові в’язниці, не пішов зі зміни раніше й не запізнився на роботу, не відмовився працювати понаднормово, коли була така необхідність. Ба більше, ніхто з них навіть не зажадав додаткової оплати за роботу, яка могла би здатися неприємною. У них усіх був синдром «Злої бездіяльності», про який ми докладніше розповімо згодом.
177
E. Aronson, M. Brewer, J. M. Carlsmith, «Experimentation in Social Psychology», y: Handbook of Social Psychology, vol. 1, ed. G. Lindzey, E. Aronson, Hillsdale NJ: Erlbaum, 1985.
178
K. Lewin, Field Theory in Social Science (New York: Harper, 1951). K. Lewin, R. Lippitt, R. K. White, «Patterns of Aggressive Behavior in Experimentally Created
“Social Climates”», Journal of Social Psychology 10 (1939). — C. 271-299.
179
Robert Jay Lifton, The Nazi Doctors: Medical Killing and the Psychology of Genocide, New York: Basic Books, 1986.—C. 194.