ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Загалом більше відмінностей між в’язнями, звільненими достроково, і тими, хто витримав шість днів, не було. Я щасливий, що можу повідомити вам обнадійливий висновок: після завершення експерименту обидві групи досліджуваних повернулися до їхнього стабільного емоційного рівня. Це повернення до нормального стану свідчить про те, що депресія і стресові реакції мають ситуативний характер, як і випадку з нашими досліджуваними, які пережили ці неприємні емоції, вживаючись у свої ролі.
Цей висновок можна інтерпретувати по-різному. Вплив тюремного середовища на емоційний стан досліджуваних був тимчасовим, адже в’язні, які страждали, швидко повернулися до свого звичного стану після завершення експерименту. Це також свідчить про «нормальність» наших досліджуваних, яких ми так ретельно відбирали. Здатність підлаштовуватися під обставини і залишатися при цьому емоційно стабільними дала їм змогу швидко відновитися. Проте однакова реакція в’язнів могла бути викликана різними причинами. Ті, хто зміг вистояти до кінця, були щасливі повернутися на свободу і усвідомлювати, що змогли пройти крізь важке випробування. Ті ж, хто покинув експеримент до його завершення, позбулися емоційного тиску й змогли відновити свої душевні сили подалі від негативних ситуацій. Ми можемо також припустити, що позитивні емоції були пов’язані з тим, що всі учасники експерименту нарешті були звільнені. В іншому випадку, якби вони покинули експеримент достроково, то докоряли би собі й почувалися винними через те, що їхні товариші досі змушені проходити нові й нові випробування, залишаючись у дослідженні до кінця.
Хоча деякі наглядачі й зазначили, що хотіли, щоб експеримент тривав на тиждень довше (як і планувалося), вся група наглядачів загалом також зраділа його достроковому завершенню. Їхні показники позитивного самопочуття в середньому зросли більш ніж удвічі (з 4,0 до 10,2), а негативного — знизилися ще більше (з 6,0 до 2,0). Саме тому навіть люди цієї категорії були здатними відновити спокій та емоційний баланс, попри те що в умовах експерименту вони були джерелом страшних і гнітючих умов. Проте відновлення душевного стану не означає, що цих молодих людей не турбувало те, що вони виявилися нездатними зупинити насильство. Те, що їм не було байдуже, ми зрозуміли з їхньої поведінки після експерименту, а також з їхніх ретроспективних щоденників, у яких вони описували свої спогади.
Аналіз відеозаписів. Ми записали 25 окремих відео, за допомогою яких могли спостерігати за взаємодією між в’язнями й наглядачами. Кожен з цих епізодів ми оцінили за 10 поведінковими (і вербальними) категоріями. Двоє експертів, які не були залучені до експерименту, провели оцінку незалежно один від одного, і нас приємно вразив рівень їхньої узгодженості. Серед цих категорій були такі: постановка запитань, віддавання команд, повідомляння інформації, використання індивідуальних (позитивні) чи деіндивідуальних (негативні) характеристик, погрози, опір, допомога іншим, використання інструментів (з певними цілями) та вияв агресії. Як показано на рисунку з результатами, у стосунках між в’язнями й наглядачами було дуже багато негативу і ворожості. Активна діяльність була прерогативою наглядачів, тоді як в’язні загалом були досить пасивними. Найбільш характерними діями наглядачів були: віддавання команд, образи в’язнів, деіндивідуалізація в’язнів, вияви агресії, погрози й використання інструментів проти в’язнів.
Поведінка в'язнів і наглядачів
СХЕМА 10[174]
Попервах в’язні чинили опір наглядачам — особливо в перші дні, а також пізніше, коли Клей (416) почав голодування. В’язні, як правило, викорис товували позитивні характеристики інших, запитували про них, надава ли один одному інформацію, і рідко коли їхня поведінка стосовно інших була негативною, на відміну від наглядачів, для яких така поведінка була звичною справою. Повторюсь, що так було тільки на початках експери менту. З іншого боку, протягом цих шести днів найбільш нетиповою по ведінкою була індивідуалізація інших та допомога іншим. Допомогу за фіксовано лише один раз поміж двома в’язнями.
174
Figure 16.1, «Guard and Prisoner Behavior», у: P. G. Zimbardo, R.J. Gerrig, Psychology and Ijfe, 14th ed., New York: HarperCollins, 1996.—C. 587.