Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Проте ми образимо Епікура та його послідовників, якщо не наголосимо, що й вони прагнули мінімізувати зло — на відміну від де Мандевіля, який вважав зло просто необхідним, до того ж у тій формі, у якій воно є. Він не намагається його мінімізувати, тому що цим самим поставив би під загрозу стабільність і процвітання свого гнізда.
Мейнстрімна економіка
Якщо ми в наш список включимо й економічне вчення основного напряму, тоді доведеться сучасну економічну науку в загальному розумінні мейнстріму поставити аж за гедоністів. Адже й Епікур визнавав, що аж ніяк не всі наші починання ґрунтуються на любові до себе. Для прикладу він розповідає про дружбу, яку якраз і вважає не егоїстичною. Сучасна економіка в своїй актуальній антропології хоче бачити любов-до-себе і в любові материнській, і в стосунках між закоханими тощо.
Намагання сучасної економіки звести все до любові-до-себе й розрахунку такі сильні, що навіть Епікур не наважився й припускати щось подібне. До того ж, хоч сучасні економічні школи й перейняли утилітаризм Мілля, проте не погодилися з його основним принципом особистої моралі, тобто відстороненого спостерігача. Принцип добровільної відмови від корисності (що правовірний утилітарист Мілля таки повинен зробити) заради більшого блага для суспільства — абсолютно чужий сучасній економіці. Сучасна економічна антропологія — доволі дивна суміш. Її не цікавить особиста мораль, тому що невидима рука ринку переплавлює приватні вади в загальне благо для людства, тому від особистої моралі загалом особливо нічого й не залежить.
Де Мандевіль
Де Мандевіль — у кращому випадку — перемістив мораль на сусідню аварійну колію. Проте зробив він і дещо більше: вперше ввів приховано реверсивний, тобто непрямо пропорційний зв’язок між мораллю та економікою: що менш чесними будуть люди в конкретній державі чи системі, то краще для суспільства. Йдеться про найекстремальніший погляд на відносини між економікою та етикою. Приватні вади впливають на загальне благо. З цього погляду де Мандевіль вірить, що хоча й існує залежність між вигодою і мораллю, проте вважає цей зв’язок протилежним: на відміну від інших шкіл, він постулює, що чим більше вад, то більше щастя для суспільства.
Тут і закінчується наша уявна вісь пошуків економіки зла: від Канта, який вимагає від людей лише безкорисного добра, аж до де Мандевіля, який вважає, що всюдисуще добро призводить хіба що до суспільного занепаду.
Біблія економіки -від Сміта до Самуельсона
Адам Сміт, а з ним і більшість класичних економістів, вважали теми етики й економіки вузько пов’язаними. Багато з них були моральними філософами (Мілль, Бентан, Г’юм) чи священиками (Мальтус). До певної міри можна було б сказати, що Адам Сміт не був батьком економіки, а лише людиною, з приходом якої дискусія про етику та економіку досягла своєї вершини. Проте пізніші дослідники в галузі економіки втрачають інтерес до етики. Останній відомий економіст, який ще серйозно займався питаннями етики, — це Альфред Маршал. Паралельно він вводить математику в основний напрям економічного мислення, хоча ми натяки на математизацію ми бачили й до цього у школі маржиналістів та в декого з французьких економістів.
Першим підручником економіки стало «Багатство народів» від морального філософа Адама Сміта, видане 1776 року. У 1848 р.
(у тому ж році, коли Маркс видав «Маніфест комуністичної партії») йому на зміну прийшов підручник Дж. С. Мілля «Principles of Political Economy» («Принципи політичної економії») з красномовним підзаголовком «With Some of Their Applications to Social Philosophy» («З деякими застосунками для суспільної філософії»). Жоден із цих підручників взагалі не містить графіків чи формул. Окрім чисел з номерами розділів і сторінок, більше жодних цифр тут майже немає, а від математичних моделей немає ні сліду, ні духу. Обидва тексти були більше філософськими й наративними. У 1890 р. біблією економіки стали «Principles of Economics» («Принципи економіки») Маршала, де вже побачимо кілька простих графіків (усього їх 39 на 788 сторінках, тобто один графік на двадцять сторінок), а наприкінці книги Маршал додає ще й «Appendix of Mathematical Notes» («Додаток математичних приміток»). Знайдемо тут і вступ до історії економічної думки та історії господарювання, а також декілька етико-економічних дискусій.