Українська література 17 століття

Чили, же он пекельних свідом бив палацов,

Ов зась з крвавих одродив звитяжцею пляцов?

Не то. Леч іншую снать моць обадва міли,

З которою до значних похвал приходили. Орфейово співаннє ріки, ліси, бори Тішило, Фебово теж роз’ясняло гори.

Тут здумійся, Парнасе з Родопом 59 високим,

Бо вездє повно пісній под небом широким.

Єсли ж за кант весьолий гори людей чтили, Слушній би сь ми нам радость даную святили.

Георгій Негребецький

Літоросль наук осьмая ТЕРПСІХОРЕ 60,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В СПІВАННЮ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОМ

Що за скуток співання в тот час показуєт,

Терпсіхоре, кгди лютню для пісній пріймуєт Слодкомисльних, весьолих і наддер утішних,

Юж там забав дознаєш і годин поспішних,

Кгде Музи на цитарах Струни напинають,

Землі, неба і світа початок співають,

Вода, огонь, повітре, одколь вихрі, громи, Сонце, місяць і кгде суть пекельнії доми.

Завітайте юж до нас на тріумф весьоло

Ви, о Музи, з Парнасу пресвітлоє коло!

Тут мелодій, тут канту, пісней тут потреба,

Бо сам пан тріумфуєт, котрий зступив з неба.

' Євтихій Соболь

Літоросль наук дев’ятая

ЕРАТО6',

АЛЬБО ЦВІЧЕННЄ В СПІВАННЮ УМИЛЬНОМ

Єсли од злих до добрих речі преносити

Звикли люди, не треба злого коренити.

Теди паф опустивши, Музо, і цитеру,

При пекельном зостав то, Ерато, кацеру.

До небесних, о Музо, прибирайся тронов,

Там скоштуєш, що за смак вишніх Гедіконов, Юж хори виступують з умильним співаннєм, Допоможи ангелом сличним викриканнєм.

Єсли з доброго стався злим чоловік перший 62, Вторий все то одмінив 63, діавола стерши, Теди з наук поганських лятво учинити Християном Христову і за свою міти.

Стефаи Трипольський

Літоросль, цвіт і оздоба всіх наук і умієт постій

АПОЛЛО

Справцо планет пресвітлих, кролю звізд вшеляких, Вдячних годин одміно, часов не єднаких, Фебе, давцьо світлості, всього світа око, Котрого взрок всю землю займуєт широко,

Спусти на наш хоризонт скуток твоєї моці,

Би не усхли од зими новії овоці,

Завітай до Печерських садов цнотородних І до країв Російських, в науку голодних,

Там впрод звальчиш Пітона б4, Цикльопи зголдуєш А на приїзд Мінерві місце приготуєш,

ЄстГелікон, суть Музи в Парнаськом покою, Зараз зачнуть весьолий кант пісній з тобою,

Только слави в звитяжстві першом уступити І пляцу похвал богу треба допустити.

Цитра єднак з лютнею при тобі зостанет,

І в науках твой гонор нікгди не устанет.

Єще пам’ять вдячності кгди при тобі будет,

Меценас теж атлетов твоїх не забудет.

Що кролевич тебанський 65 злотим влосом 66 справив, То ж ти, Фебе, патроном, бо сь ся для них вславив.