Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
На шестьдесят всю землю частій розміряєт,
Архімедес 20 на сфери небо розділяєт.
Леч найвищий вимірник з-под землі виходить
І в’язнєв своїх мнозство з собою приводить.
Тот, котрий п’яддю небо мірить, добротливий,
Hex в науках даруєт початок щасливий.
Твоїй зась, отче, славі конець тот готуєт,
В котором своїх вірних до неба приймуєт.
Василій Каменицький
Корень уміетності седмий АСТРОНОМІЯ, УЧИТЬ БІГОВ НЕБЕСНИХ
Кгде ясний палац Фебов, розний в будуванню,
В положенню високий, сличний в мальованню, Кгде світлий ліхтар в небі27, з седми лямп зложоний 28, Од всіх сторон криштальом моцне обточоний, Кгде єст місце планетом і звіздам грунтовним,
Одколь світлость променем спадаєт кляровним, Там мисль тая наука людськую заносить,
През що скритих познаннє натур до нас вносить. Астролюг 29 біг солнечний в Зодіаці знаєт
І през то в речах пришлих скуток освідчаєт.
Довтіп людський прикрую подиймуєт працу,
Аби могл свідом бити горнєго палацу.
В науцє зась кто добре звіздарськой цвічоний,
Не барзо в том познанню будет утружоний. Щасливший єст над іних, могу речи сміле,
Астроном, бо он перший познав бога в тілє.
Тому ж мірру з кадилом нєх віщкове носять,
Не рождество, леч з мертвих встаннє юж голосять. В якой славі арабов астроном зоставив,
Такую сь, чесний отче, юж Росії справив.
Михаїл Полубенський
Корень і верх всіх наук і умієтностій ТЕОЛОГІЯ, УЧИТЬ БОЗСЬКИХ РЕЧІЙ
Кгде учинив границю Геркулес он сильний
Праць своїх богатирських, там теж гішпан пильний Мармуровий поставив стовп 31, кгде з оцеаном Виспа місце подаєт дільним гадитаном 32,
Тоє місце початком всіх вод єст глубоких,
З нього плинуть всі ріки до країв широких, Одтоль берет отцеан назвиськ своїх розность,
Одтоль вода приймуєт в плиттю своєм можность, Бо кгди море всю землю воколо обходить
А конець до початку незначне приводить, Оцеаном зоветься, кгди зась впосред світа Ідет, розне його теж зовет аравіта.
Тих же праць неужитих стовпом превисоким Любо теж оцеаном іменуй глубоким Небесную науку, мудрості початок,
Всіх наук жродло бозських а світських остаток. Звитяжцею Цекропов 33 кто хочет зостати
А в цвіченню цних наук сам не уставати,
За бистрим злоторогим кто єленем гонить
І з наук в свой пожиток дорогий час клонить.
Єст границя праць твердих бозськая наука,
Узичаєт учоним, кгди в бігу, мунштука.
Єст колюмна і конець праць Алкменидових,
Бо вім мнозство приносить добр Ляомедонових, Оцеан медоточний мудрость бозських речій,
Слабий розум поняти що может чоловечій.
З того моря виходять сдодких наук ріки,
Ріки а вод обфітость дають во всі віки.
Теолог оцеаном нєх ся називаєт,
Бо тот наук, а ов зась всіх вод жродло маєт.
Але не допустив-єсь, отче велебнійший,
Аби кресом праць довгих бив стовп он давнійший, Укопав-єсь колюмну од земної зони
При берегах, Дніпрових под седмитріони,
Кгде задержиш мешканцьов російських в шуканню Цних наук і в далеком юж пелкгримуванню.
Дав би то бог, кгди би-сьми чужих кривольогов 34 Понехавши, слухали своїх теольогов А впред в церкві славили Христа з Дамаскіном,
Духа з отцем хвалили і з предвічним сином.
Мартин Сурин
Що син матці повинен вельце укоханий,
Що слуга пану, в його ласцє вихований,
Що теж пастир, овчарні чулий, неоспалий,
О повіренном собі стаді завше дбалий,
То сь учинив син церкві, отче пречеснійший,
То сь справив слуга богу, і єстесь вірнійший, То сь теж лаврі виконав пастирства твойого,
В превротності не пасеш кгди стада свойого. Церков — матка синові, іж її прагненнє
През мудрость утулив-єсь, подасть виживеннє, Пан теж слузі, бог-творець, за вірность в подданстві Нагородить по смерті в безконечном панстві.
Ми зась, овці, пастиру духовний добиток Принесемо з овчарні наук на пожиток.
З добрих отцев доброє потомство родить,
За цнотливим цнотливий слуга паном ходить, Пастир теж неоспалий доброть овець знаєт,
Злії зась преч з овчарні завше викидаєт.
Отцем, паном, пастиром завше нашим будеш,
Єсли нас в твоїй ласце нікгди не забудеш.
Філипп Миклаиіевський
В ПРЕСВЯТОЙ ТРОЙЦІ ЄДИНОСИЛЬНОМУ І ЄДИНОЧЕСНОМУ БОГУ ЧЕСТЬ, ПОКЛОН, СЛАВА, ВДЯЧНОСТЬ НА ВІКИ
Поганськоє, о боже, глупство юж устало,
Котороє Йовиша богом називало,
Юж щезло і поетов шаленство учоних,
Бо єст у всіх бог єдин вмісто незлічоних.