Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » З Елеанор Оліфант усе гаразд
З Елеанор Оліфант усе гаразд - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

З Елеанор Оліфант усе гаразд

Электронная книга - «З Елеанор Оліфант усе гаразд». Краткое содержание книги:

Елеанор не така, як усі. Одиначка, що весь час проводить на роботі, не має хлопця, друзів, не робить манікюр та не взуває високих підборів. А ще ці дивні шрами на обличчі, про походження яких дівчина нікому не розповідає… Однак її звичне життя порушується, коли в ньому з’являється Реймонд — дивакуватий айтішник, чимось схожий на саму Елеанор. Якось, ідучи з роботи, Елеанор і Реймонд рятують літнього чоловіка від нещасного випадку. Між ними трьома виникає міцний зв’язок, адже доля звела їх не просто так…
1 ... 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
Перейти на страницу:

Повз пробігла жінка, наздоганяючи чихуахуа та схвильовано викрикуючи його ім’я.

— Маріанна любила собак, — сказала я. — Щоразу, як ми бачили собаку, вона показувала на неї пальцем і сміялася, а потім намагалася її обійняти.

Реймонд кахикнув. Нам принесли ще кави, і ми почали її смакувати.

— З тобою все буде гаразд? — запитав Реймонд. Здавалося, він злився сам на себе. — Вибач. Дурне запитання. Я просто шкодую, що не дізнався про це раніше. Я хотів би допомогти більше. — Він поглянув на стіну, щосили намагаючись не заплакати. — Ніхто не має проходити через те, що пройшла ти, — сказав він нарешті, розлючений. — Ти втратила свою меншу сестричку, навіть попри те, що намагалася її врятувати, хоча й сама була дитиною. Те, що ти пройшла через це, через усе це, а потім витратила всі ці роки, намагаючись самостійно з цим впоратися, це…

Я перервала його:

— Коли читаєш історії про «монстрів», — сказала я, — загальновідомі імена… ти забуваєш, що в них були сім’ї. Вони не з’явилися нізвідки. Ніколи не думаєш про людей, які залишаються позаду, щоб виправляти наслідки цього.

Він повільно кивнув.

— Я запитала своє досьє в соціальній службі. Я мала причину переглянути власну думку щодо Закону про вільний доступ до інформації, Реймонде, і насмілюся сказати, що насправді це чудова норма законодавства. Коли воно надійде, я хочу прочитати його від початку й до кінця — Енциклопедія Елеанор. Мені потрібно знати все — усі незначні подробиці. Це мені допоможе. Або змусить почуватися пригніченою. Або й те й інше.

Я усміхнулася, щоб показати йому, що спокійна, а також аби переконатися, що і він не переймається через це.

— Тут криється дещо більше, — сказав він. — Усі ці втрачені, змарновані роки. З тобою трапилися жахливі речі. Тобі була потрібна допомога ще тоді, а ти її не отримала. Тепер ти маєш на неї право, Елеанор… — він захитав головою, не в змозі дібрати слова.

— Зрештою, важливо те, що я вижила, — я усміхнулася до нього. — Я вижила, Реймонде! — сказала я, знаючи, що це водночас щастя і нещастя, і я за це вдячна.

* * *

Коли настав час іти, я помітила й оцінила зусилля Реймонда перевести розмову на щось інше, щось нормальне.

— То які в тебе плани на вихідні? — запитав він.

Я почала перераховувати справи на пальцях:

— Потрібно завезти Глен до ветеринара для вакцинації, а ще мені треба організувати різдвяну вечірку в зоопарку «Сафарі». На веб-сайті сказано, що взимку вони зачинені, але я впевнена, що зможу їх переконати.

Ми вийшли на вулицю і якусь мить стояли біля дверей, насолоджуючись сонячним промінням. Він потер обличчя, а потім подивився через моє плече на дерева. Він знову кахикнув. Одна з багатьох неприємностей, якщо ти затятий курець.

— Елеанор, ти отримала моє повідомлення про концерт? Я цікавлюся, чи не…

— Так, — сказала я, усміхаючись.

Він кивнув, уважно подивився на мене, а потім усміхнувся у відповідь. Момент завис у часі, як важка й золота крапля меду, що стікала з ложки. Ми відійшли вбік, щоб дозволити жінці в інвалідному візку та її другові увійти. Обідня перерва Реймонда завершилася. А я мала решту дня, щоб витратити його так, як хочеться мені.

— Тоді побачимось, Реймонде, — промовила я.

Він підійшов до мене, щоб обійняти, а потім пригорнув, заправляючи пасмо волосся за моє вухо. Я відчула тепло його великого тіла, м’якого, але сильного. Коли ми розімкнули обійми, я поцілувала його в щоку, щетина на його обличчі була м’якою та лоскотною.

— Побачимося, Елеанор Оліфант, — сказав він.

Я взяла сумочку, застібнула куртку й пішла додому.

Подяка

Дякую друзям і родині, а також людям і організаціям:

Дженіс Геллоувей за те, що завжди залишається мудрою й надихає.

Моєму дивовижному агенту Медлін Мілберн, а також її колегам в агенції за їхній ентузіазм, знання, поради та підтримку.

Моїм редакторам — Марті Ешбі з Великої Британії та Памелі Дормен із США, які уважно поставилися до моєї книжки та додали розуміння, мудрості й гумору до редакторського процесу. Також дякую їхнім талановитим колегам з Harper Collins і Penguin Random House відповідно, які долучалися до рекламування книжки. Мені дуже пощастило опинитися в таких гарних руках.

1 ... 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)