З Елеанор Оліфант усе гаразд

«Вона була такою милою молодою жінкою — вона надурила всіх нас, — сказав сусід, який не захотів називати свого імені. — Її дітлахи завжди поводилися належним чином і так привітно спілкувалися — усі захоплювалися їхніми чудовими манерами».

«Хоча з часом стало помітно, що щось було не так. Здавалося, діти її завжди боялися. Іноді в них з’являлися синці, а ще з того будинку було чутно плач. Вона часто кудись йшла з дому. Ми припускали, що там була нянька, але тепер…»

«Одного разу я розмовляла зі старшою дівчинкою — здається, їй було лише дев’ять чи десять років, — а мама кинула на неї такий погляд, що та затрусилась, наче цуценя. Боюсь навіть думати про те, що відбувалося там, за зачиненими дверима».

Учора поліція підтвердила, що трагічна пожежа в будинку була підпалом.

Дитина (10 років), ім’я якої з етичних причин не називається, досі в лікарні в критичному стані.

Я мовчки поглянула на Реймонда, а він на мене.

— Ти ж знаєш, чим усе закінчилося, так? — нарешті запитав Реймонд, лагідно, тихо, дивлячись мені в очі.

Я витягнула з конверта другу статтю.

Газета «Лондон Івнінг Стендард», 28 вересня 1997 року, с. 9

Вбивство на Майда-Вейл: двоє мертвих, хоробра сирота одужує

Сьогодні поліція підтвердила, що тіла, знайдені в будинку на вулиці Майда-Вейл минулого тижня, належать Шерон Сміт (29 років) та її меншій донці — Маріанні (4 роки). Старшу доньку, Елеанор (10 років), сьогодні виписали з лікарні після того, як, за словами лікарів, вона «дивовижним чином» одужала після опіків третього ступеня та отруєння димом.

Представник поліції підтвердив, що 29-річна Сміт навмисне влаштувала пожежу та загинула на місці події внаслідок отруєння димом, коли тікала з будинку. Огляд обох дітей показав, що вони прийняли заспокійливий засіб, також були надані докази того, що вони були зв’язаними.

Наш репортер дізнався, що Елеанор Сміт пощастило вивільнитися та врятуватися з пожежі. Пізніше сусіди повідомляли, що бачили, як дуже поранена десятирічна дитина знову увійшла до будинку до приїзду екстрених служб. За словами пожежників, котрі прибули на місце події, вона намагалася відчинити замкнуту гардеробну в спальні нагорі. Тіло її чотирирічної сестри було знайдено всередині.

Поліція не змогла знайти жодних живих родичів дитини, тому її передали під опіку соціальних служб.

— Усе це знайшов і я, — сказав Реймонд, коли я підсунула роздруківки до нього.

Я поглянула у вікно. Люди ходили за покупками, говорили по мобільних, штовхали дитячі візочки. Світ жив далі, незалежно від того, що відбувалося. Ось як усе влаштовано.

Якусь мить ми мовчали.

— З тобою все гаразд? — запитав він.

Я кивнула.

— Я продовжу ходити до психолога. Це допомагає.

Реймонд уважно поглянув на мене.

— Як почуваєшся?

— Не зовсім добре, — я зітхнула, а потім усміхнулася, щоб він зрозумів, що я жартую. — Усе гаразд. Тобто так, мені треба обміркувати чимало речей, дуже серйозних речей. Я продовжу розмовляти про все це з психотерапевтом — про смерть Маріанни, про те, як померла матуся і чому всі ці роки я вдавала, ніби вона й досі тут, ніби все ще зі мною говорить… це забере якийсь час, і це буде не просто, — сказала я спокійно й додала: — Хоча насправді… зараз зі мною все гаразд. Гаразд, — повторила я, наголошуючи останнє слово, тому що це принаймні була правда.