Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя
- Автор: Кешеля Дмитрий Михайлович
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- ISBN: 978-966-671-323-3
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя». Краткое содержание книги:
По людських обійстях рвалася у хлівах із прив’язі худоба і несамовито ревіла.
Моторошно, наче за тисячами мерців, завивали по дворах собаки, а по лісах — вовки.
Зо страху і невідомості люди по хатах били перед іконами пристрасно поклони, покладаючись тільки на милість Божу.
Відтак небеса неспогадано прозріли бузково-голубим сяйвом. І на сході, замість сонця, спливло велетенське живе око. Воно розплющилось на всю широчінь східного неба і пильно почало обдивляти простори земні. І в кожної живої істоти вмить з’явилось таке відчуття, ніби Небесне Око дивиться саме на неї. І не просто споглядає, а проникає у внутрішній світ, зазирає у кожну шпаринку свідомості, перечитує пильно думки, уважно переглядає спогади, намагаючись вивідати щось найсокровенніше, що таїлося і таїться у кожній людині… Як потім зізнавалися наші люди, одних охоплював панічний страх, інших — невимовна радість, окремі впадали у глибоку печаль і безнадію, а декотрі завмирали у передчутті з’явлення Великого Месії, що має раз і назавжди позбавити людство од вічних страждань — хвороб, голоду і жаху смерті, а наш народ від страшної покари судьби — бездарних вождів і правителів.
Все завмерло і скрижаніло перед живим Оком Небесним. Час, очевидно, зупинився, бо стрілки на всіх годинниках завмерли, і жоден із механізмів відтак більше ніколи не завівся.
Та ось із мукачівського військового аеродрому, наче ошалілі джмелі перед грозою, знялися два військові винищувачі і стрімко полетіли на схід, намагаючись сягнути зіниці Ока Небесного. Проте тільки-но літаки шугонули через гору Ловачку, із Ока Небесного майнув тоненький, завтовшки з голку, блискучий промінь… Почувся лункий тріск! І літаки вмить розлетілися на половинки. Пілоти якимось дивом встигли катапультуватися і через хвилинку над Мукачевом одцвілими кульбабами безпорадно зависли парашути. Одна із палаючих половинок літака, сердито завиваючи, з усього розмаху смачно бехнулась прямісінько в районний комітет партії. І це сталося всього за двадцять хвилин перед пленумом. Тому ніхто із партійних вожаків не постраждав. І це згодом найбільше і надовго опечалило місцевий люд.
Щойно літаки впали на землю, як у глибині Небесного Ока з’явилась невимовна печаль, а далі на цілий східний небокрай спливла червона сльоза. Одні бачили її у формі серця, а інші — у подобі людського обличчя, пройнятого невимовним стражданням. І в цю ж мить у Долині Святого Івана почувся тихий спів… Спершу він був схожий на далекий плач заблукалого в осінніх лісах вітру. Далі ніби затужила скрипка, в її голос вплелась могутня мелодія церковного органу… несміливо, немов цвіркуни, озвалися цимбали… До них долучились сопілки… впевнено залунали дзвони… І вже за якусь мить, пронизуючи всьому живому кістки, по всій Дунайській рівнині звучала, схожа на сяйво космічного безмежжя, пісня…
Це у Долині Святого Івана починало свій політ співоче каміння… Десятками, а подеколи і сотнями літ воно, акуратно складене у невеличку гірку, дрімало собі десь в куточку долини. Але приходив час — і, головне, ніхто не міг вгадати його, — коли каміння в одну мить знімалось в повітря. Якусь хвильку застигало над землею, а далі зграєю починало перелітати з одного кінця долини в інший. При цьому кожен камінь видавав у польоті свою неповторну мелодію, з яких врешті-решт і творилася врочиста небесна симфонія. Піднесено тривожна і водночас неймовірно ніжна музика, немов води повені, огортала навколишні гори і долини, даруючи, чи вірніше, будячи в людях відчуття польоту і світлий сум за ними і навіки втраченими райськими часами…
Старі люди, перелякано хрестячись, завжди попереджали: свій політ співоче каміння у Долині Святого Івана завжди починає у переддень великих потрясінь, трагічних подій і довгих тривожних часів… Бо, як оповідали, співоче каміння прийшло до нас ще з біблейських часів. Саме із цієї гірки взяв колись один із каменів Давид, аби поцілити ним в Голіафа. Тому літаюче каміння у народі ще називали Давидовим камінням…
І це каміння пророче!
І наділене воно не тільки вмінням літати і співати, але й великим даром провидіння!..
І що це дійсно так, того листопадового ранку 1956 року мали змогу переконатись багато живих душ…
Щойно у Долині Святого Івана заспівало, пролітаючи над горою Ловачкою і водами ріки Кривуліни, каміння, люди почали помічати, як на їх тілах з’являються загадкові знаки… В одних на чолах засвітились хрести, в інших на грудях проступило зображення книги «Нового Заповіту», розкритої на сторінках Євангелія від святого Марка… Багато хто з подивом помічав на своїх руках, плечах, лицях фігури дивних звірів із пташиними головами, крилатих жінок і обриси величних споруд, які ледь-ледь проступали із загублених у часі світів… Щоправда, через декілька днів знаки зникли. Проте у багатьох відтак на все життя залишилось відчуття «міченості» і якоїсь тривожної застороги…