Соло бунтівного полковника. Вершина

Український повстанець зі зброєю в руках боронив Західні Окраїни Українських Земель від нападів польських імперіалістичних боївок ще в 1944 році, а згодом став в обороні населення тих земель перед насильним вивезенням. Понад два роки йшла нерівна боротьба УПА з більшовиками й їхніми польськими наймитами на Західних Землях, а український повстанець залишився там навіть тоді, коли останнього українця звідти насильно вивезено, а вся та земля перетворилася в незаселені пустирі.

Безстрашні командири й бійці УПА виписали на її прапорах ряд бойових перемог, що золотими літерами запишуться в історії української зброї. Каральна рука бійця УПА досягла навіть найвищих представників окупантів, як-от шефа штабу СА Люце, командувача Першим українським фронтом Ватутіна чи заступника міністра збройних сил Польщі Свєрчевського.

Відділи УПА неодноразово здобували ворожі районні центри, припалися в обласні центри, далекими рейдами промірюванії рідні й чужі землі, засідками й наскоками турбували ворога та не давали йому можливості здійснити плани винищення українського народу. Імена Різуна-Грегота, Яструба, Ясена, Сторчана, Прута, Перемоги, Хріна понесли славу української зброї далеко поза межі України.

Та й у політичному плані за УПА великі здобутки. реалізовуючи клич «Воля народам і людині!», вона вже в 1943 р. організовує національні відділи азербайджанців, грузинів, казахів й інших поневолених Москвою народів до боротьби за повалення Кремля і створення самостійних держав усіх народів світу. За її ініціативою відбулася в листопаді 1943 року Перша Конференція Поневолених Народів. За почином УПА об’єдналися всі українські самостійницькі парти й створили Українську Головну Визвольну Раду, що від 1944 р. кермує в краю і за кордоном цілістю боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. Рейди УПА в Польщу і Словаччину придбали поневоленим Москвою народам нові лави союзників з числа поляків і словаків.