ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Попри асиметричність інформації на користь платформ, на мою думку, з часом доведеться підвищувати оплату водіям, незалежно від попиту й пропонування. Нинішні алгоритми Uber та Lyft треба буде відповідно підлаштовувати. Навіть коли водіїв не бракує, якість послуг суттєво впливає на клієнтський досвід.
Кількість водіїв — головний показник. Поки є вдосталь людей, готових працювати на транспортну службу за запитом, можна ставитися до водіїв як до одноразового ресурсу. Та це недалекоглядний підхід. Потрібні водії, які добре заробляють, люблять і належно виконують роботу, а отже, тримаються за неї. Надалі Uber та Lyft вестимуть запеклу боротьбу за те, щоб приваблювати і втримувати водіїв, так само як нині борються за клієнтів. Боротьба стане черговим свідченням того, що високі зарплати (так звана «ефективна оплата», про яку йшлося в Розділі 9) окуповуються, бо сприяють продуктивності та задоволеності споживачів.
Lyft та Uber ретельно оберігають дані, але з розмов із водіями я зрозумів, що Lyft уже наздоганяє свого більшого конкурента з кращим фінансуванням. Lyft докладає великих зусиль, щоб розробити сприятливіші для водіїв системи. Майже кожний водій, що мене підвозив, працює на обидві платформи. Майже всі кажуть, що надають перевагу Lyft. Дехто зізнався, що відмовився від співпраці з Uber, хоч ця компанія дає більше клієнтів. Останнім часом через певні піар-заходи Uber навіть втрачає клієнтів на користь Lyft. Агресивною політикою Uber нажила собі багато ворогів. Головна заковика в тому, що керівництво Uber нехтує ключовим правилом виживання сучасних мережевих компаній. Це правило часто повторює президентка та операційна директорка O’Reilly Media Лора Болдвін: «Ваші клієнти — це ваше сумління».
Апологети капіталістичної системи, не замислюючись, стверджують, що безлад — це добре. Вони припускають, що, попри хаос, усе вийде якнайкраще, якщо віддатися на волю «невидимої руки» конкуренції. То правда, та тільки коли ми правильно розуміємо поняття «невидима рука». Попит і пропозиція — не магія, а боротьба гравців за конкурентні переваги. Ось як сказав Адам Сміт: «М’ясник, пивовар і пекар годують нас вечерею не тому, що такі добренькі, а тому, що піклуються про власні інтереси. Ми розраховуємо не на людяність, а на себелюбство тих, хто нас обслуговує. Ми не акцентуємо увагу на власних потребах, бо головне — який зиск матимуть вони»338.
Правила гри випливають зі змагання між гравцями. Активіст із захисту прав працівників Девід Рольф якось мені сказав: «Бог не передбачав, що робітник автозаводу — суперська професія». Робочі місця середнього класу 1950-х і 1960-х років, які нині згадуються з ностальгією, виникли завдяки запеклій конкуренції між компаніями і фахівцями339. Тоді вирішувалося, хто диктуватиме правила гри. «Невидима рука» стала «видимою» внаслідок страйків, вийшла за межі ринку й дотягнулася до політики, послуговуючись Законом Ваґнера про трудові відносини 1935 року, Законом Тафта — Гартлі про регулювання трудових відносин 1947 року і законами, які заборонили підприємствам наймати виключно членів профспілок. В останні вісімдесят років ці закони встановлювали то одні правила, то інші. Нині сприяють насамперед капіталістам, а не працівникам. Хай би до якого табору ви схилялися, очевидно, що низькооплачувана праця не конче має переважати на сьогоднішньому ринку, так само як раніше не конче мала переважати високооплачувана.
Нині ми переживаємо переломний момент, коли більшість правил можна переписати. Як і під час промислової революції, через новітні технології зникають цілі класи працівників, але водночас творяться дива. Дехто стає казково багатим, дехто бідує. Компанії опановують нові форми організації. Організація праці — тема для окремої книжки. Скажу лише, що нині час переглядати трудові відносини340.
Я вірю, що «невидима рука» здатна все зробити, та без боротьби нічого не вийде. Політичні пертурбації у Великій Британії та Сполучених Штатах сигналізують про труднощі, перед лицем яких ми опинилися. Нас очікують непрості часи. Нерівність у світі призведе до серйозних політичних наслідків, що потягнуть за собою дестабілізацію в суспільстві й економіці. Проблема в тому, що за умов вільного ринку ми зробили суспільство заможнішим, але плоди розподіляємо нерівномірно. Деякі живуть набагато краще, а деякі — навпаки, набагато гірше.