Там, де козам роги правлять

Схопився і побіг туди, звідки щойно проїхав мотоцикл. Гуркіт уже стих. Едек прислухався, чи той тип не вимикає мотор, але за собачим гавкотом нічого не чути було.

Біжучи, він трохи розігрівся, хоча насилу переставляв ноги, такий важкий був мокрий одяг. Сів на якійсь колоді, щоб вилити воду з гумових чобіт. І знову кинувся бігти. Бо якщо браконьєр зараз повернеться, то пропаде чудова нагода. Хлопець важко дихав, проте до лісу було все ближче. Тепер він уже сміливо вибіг на дорогу, сільські хати лишилися позаду.

Ось уже дерева, зараз тут мають бути стоси дров. Он вони біліють колотими плашками. Мотора ще не чути. Це добре, він трохи відпочине. Хвилинку, а як же його тут зупинити? Додасть газу та й проїде засідку...

Едек хапав важкі плашки дров, перегороджував ними дорогу. Нарешті зітхнув спокійно. Світло від фари впаде на перешкоду, браконьєрові доведеться зупинитися. Тоді Едек вийде проти нього. Скаже коротко, що і як. Нехай захищається. І в ту мить знову подумав, що той набагато дужчий, шанси у них будуть зовсім неоднакові.

Отже, у нього лишаються кмітливість і проворність проти сили.

Хлопець сів на якусь плашку. Серце, що несамовито калатало після бігу, поволі вгамувалося. Він уже не відчував утоми. Тільки холод знову жадібно охоплював його.

Мотоцикла все ще не чути. Едек здивувався. Невже Зося виставляє напоказ свої стосунки? Він уже сумнівався, чи діжде тут свого ворога. В мокрому одязі довго не висидить. Потягся рукою по цигарку. В кишені знайшов тільки жменю мокрого тютюну. Хлопець сумно похитав головою.

Йому здавалося, що поблизу стоїть Віка й іронічно дивиться на нього. А тоді заперечливо хитає головою. Вона не хоче мати з ним нічого спільного.

Від села почулося торохтіння мотора, яке ставало щораз гучніше. Едек одігнав те видиво, подумав, чи не гарячка у нього — після такого купання можна всього сподіватися. Підвівся уже зосереджений, не відчуваючи холоду, сповнений сили.

Із-за повороту блиснула смуга світла, замиготіла, переламуючись на гілках дерев. Едек подумав, що вся його витівка не має сенсу, що він по-дурному лізе в безглуздий скандал. І в той же час весь зосередився, пригнувся за стовбуром ялини. Мотоцикл загальмував, став за якийсь метр від накиданих упоперек дороги плашок. З сідла зліз високий чоловік, лаючись на чому світ стоїть, оглядався, здригнувся, коли з тіні раптом виринув темний силует.

— Хвилинку,— глухо мовив Едек.

— В чому річ? Ти хто такий? Я ж міг розбитися.

— Не бійся.— Едек підійшов ближче. Той уже міг побачити його дивну постать у мокрому одязі, з якого текла вода, вимазане мулом обличчя.

— A-а, це ти, шмаркач! — нарешті впізнав мотоцикліст, і голос його налився люттю.

— Так, це я. Той, у кого ти стріляв у лісі і кого мало не вбив у темному провулку в Піші. Бандитська ти морда, браконьєр паршивий!

Мельник захрипів і посунув на нього.

— О, це те, чого я хотів!