Там, де козам роги правлять

— Батько в кабінеті,— сказала Віка.

Удвох з Едеком сіли на невеличкій лавочці перед ганком. Хлопець уже опанував себе, до нього поверталася самовпевненість і водночас розуміння, що це зовсім не кінець, що не так легко перестати думати про цю дівчину.

Сонце вже хилилося до заходу, на землю лягали довгі тіні, повітря переливалося теплими хвилями.

— Гарна ти, Віка,— усміхнувся Едек.

Вона затріпотіла руками, хотіла сказати щось дошкульне, але тільки осміхнулась у відповідь і глянула на нього без своїх звичайних лукавих вогників у очах.

— Мені приємно, що ти так кажеш,— мовила дуже просто.

Едек подивився на своє вимазане вбрання, потім на гараж, де стояв мотоцикл пана Гасинця.

— Я охоче лишився б іще, але брудний після роботи, ну, і Метек знайшов коли вчитися їздити, — озвався з жалем.

— Ти так певен, що й я хотіла б, аби ти лишився?

Хлопець засміявся. Це ж видно по її обличчю, по новому, інтимнішому тону її голосу.

— Завтра я тебе ждатиму...

— Ну, готово. Гараж відчинено. Можемо їхати.

— Не спіши, встигнемо,— буркнув Едек.

Віка засміялася, він підтримав її. Метек придивився до них обох, не дуже розумів, у чому річ.

Віка на мить затримала Едекову руку у своїй. А потім хлопці бачили, як вона стояла на ганку і дивилася вслід голубуватому димку від мотоцикла.

Коли дісталися до Сум, Метек запитав Едека, дружньо всміхаючись:

— Я бачу, сьогодні у тебе немає особливого бажання посилати її к чорту. Як ти тепер виплутаєшся з цієї історії — Зося і вона? Мені, скажу правду, трохи шкода. Віку, це дуже порядна дівчина, і я не знаю, чи добре, що вона дивиться на тебе інакше, ніж на всіх. Це явно видно.

Едек нахилився до нього і тихо, але твердо сказав:

— Займайся своїми справами, Метек. Ясно?

Метек покивав головою. Йому таки справді було щиро жаль Віку. Відпало бажання вчитися їздити; Одійшов, кинувши між іншим:

— Скоро Кульчик приїде.

Едека це мало обходило. Він думав про Віку. Метек має слушність — шкода дівчини. А вона трохи сумувала за ним, ждала, що він напише, сподівалася побачитись у день приїзду.. Та не це зрештою найважливіше. Проблема з Зосею. Це не те, що поцілунки з якоюсь там Лодзею на вечорі у пожежників. Тут складніше. Віка не стерпить конкурентки. А втім, і не в цьому річ. Зося — не конкурентка. То ж тільки скороминуще захоплення.

Стривай, стривай, спинив себе, а з Вікою мало б бути якось інакше? Назавжди? Е-е, дурниці! Треба взагалі відійти од неї. Чогось легенького тут бути не може, ця не запросить його до своєї кімнати, навіть коли не буде батьків. Вона зовсім не така, і не варто морочити їй голову їй і собі... Так, дорога вже підсохла, якось проїде трактором. Не ставитиме його на подвір’я управління, а притягне сюди, і взагалі не покажеться біля дівчини. Вона образиться, і все розлізеться по швах.