Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Навіть якщо не зважати на фундаментальну небезпеку, пов’язану з надпотужним штучним інтелектом, і припустити, що всі майбутні мислячі машини будуть доброзичливі, то все одно вони справлять приголомшливий вплив на економіку і ринок праці. У світі, де доступні за ціною машини зрівняються і, скоріш за все, перевершать своїми здібностями найрозумніших людей, важко буде уявити, хто конкретно спроможеться зберегти за собою роботу. В більшості сфер жоден обсяг професійної підготовки чи освіти (нехай навіть здобутої в найелітарніших ВНЗ) не забезпечить людям можливість на рівних конкурувати з такими машинами. Під загрозою опиняться навіть ті робо́ти, що вважаються надійно зарезервованими винятково за людьми. Приміром, акторам і музикам доведеться змагатися з цифровими копіями, наділеними справжнім інтелектом і надлюдськими талантами. І ці цифрові імітації можуть бути як новоствореними індивідами, призначеними бути втіленням фізичної досконалості, так і відтвореннями реальних людей — як живих, так і померлих.
Отож нашестя масштабно поширеного штучного інтелекту людського рівня розвитку буде означати реалізацію того мисленого експерименту з «прибульцями», який я описував у попередньому розділі. Замість становити загрозу, переважно для відносно рутинних, повторних і передбачуваних операцій, тепер машини зможуть виконувати практично все. І це, ясна річ, означатиме, що отримувати дохід зі своєї роботи не зможе практично ніхто. А дохід з капіталу, або, насправді, з права власності на машини, буде зосереджуватися в руках украй нечисленної еліти. Споживачі вже не матимуть достатнього доходу, щоб купувати вироби, створені розумними машинами. Результатом стане різке посилення тих тенденцій, про які вже йшлося на сторінках цієї книги.
Однак це не обов’язково означатиме, що історія на цьому й закінчиться. Як ті, хто вірять у благо Синґулярності, так і ті, кого непокоять небезпеки, пов’язані з надпотужним штучним інтелектом, часто розглядають його як такий, що переплітається або, можливо, сприяє ще одному потенційно дестабілізувальному технологічному чиннику: майбутній надпотужній нанотехнології.
Розвинена нанотехнологія
Дати дефініцію нанотехнології важко. Від початку свого зародження цій сфері судилося тулитися десь на межі між наукою, закоріненою в реальному світі, та тим, що можна було б охарактеризувати як чисту фантазію. Нанотехнологія була причиною ажіотажу, суперечок, вона навіть виклика́ла непідробний страх і стала центром політичних баталій вартістю не один мільярд доларів, а також війни слів та ідей, що точилася між деким з найвищих світил цієї галузі.
Ті засадничі ідеї, на яких ґрунтується нанотехнологія, зародилися ще в грудні 1959 року, коли легендарний лауреат Нобелівської премії з фізик Ричард Фейнман промовляв перед аудиторією в Каліфорнійському технологічному інституті. Лекція Фейнмана називалася There’s Plenty of Room at the Bottom («Внизу багато місця»), й у ній він мав намір висвітлити «проблему маніпулювання й керування речами в малому масштабі». А під «малим масштабом» він мав на увазі надзвичайно малий. Фейнман заявив, що «не боїться розглядати завершальне питання: чи зможемо ми зрештою (у світлому майбутньому) розташовувати атоми так, як нам хочеться; чи зможемо ми дістатися аж до самісіньких атомів?!». Фейнман явно мав на увазі такий собі механістичний підхід до хімії, стверджуючи, що можна синтезувати майже кожну речовину, якщо просто «розташувати атоми там, де скаже хімік; таким чином ви отримаєте речовину» [15].
Наприкінці 1970-х років Ерік Дрекслер, який на той час був студентом-старшокурсником Массачусетського технологічного інституту, перебрав естафетну паличку у Ричарда Фейнмана і проніс її якщо не до фінішної лінії, то, щонайменше, ще одне коло. Дрекслер уявляв світ, в якому наномасштабні молекулярні машини здатні швидко переставляти місцями атоми і майже миттєво перетворювати дешеву й рясну сировину майже на все, що ми бажаємо виробляти. Так само він вигадав термін «нанотехнологія» і написав на цю тему дві книги. Перша, за назвою Engines of Creation: The Coming Era of Nanotechnology («Рушії творення: прийдешня доба нанотехнології»), опублікована 1986 року, здобула шалений успіх і стала основним рушієм, що привернув увагу широкого загалу до питань нанотехнологій. Ця книга дала цілу купу нового матеріалу для авторів-фантастів і, згідно з численними свідченнями, надихнула ціле покоління молодих науковців зосередити свою кар’єрну діяльність на такій сфері, як нанотехнологія. Друга книга Еріка Дрекслера, Nanosystems: Molecular Machinery, Manufacturing, and Computation («Наносистеми: молекулярна машинерія, виробництво й обчислення») значною мірою охоплює питання з технічної тематики і ґрунтується на його докторській дисертації, захищеній у МТІ, де Дрекслер здобув перший докторський ступінь у галузі молекулярної нанотехнології.