Кров і пісок

Кармен була наполегливіша в своїх домаганнях і не вдавалась до риторичних вивертів, як повірений. Хуан мусить негайно покинути арену, «одрізати колету», як кажуть його товариші по ремеслу, і спокійно зажити в Рінконаді або в їхньому севільському домі зі своїми рідними, бо тільки вони люблять його по-справжньому. Вона не знає спокою: боїться тепер навіть дужче, ніж у перші роки заміжжя, а вже й тоді кожна корида вкорочувала їй віку — так мучили її тривога й неспокій. Серце підказує їй, — а жіноче серце помиляється рідко, — що має статися страшне лихо. Вона не може заснути, кожна ніч видається їй нескінченною, сповненою кривавих видінь.

Далі дружина Гальярдо гнівно обурювалася поведінкою публіки. Юрба невдячних, вони вже не пам’ятають, з яким блиском виступав матадор, коли був здоровий. Нікчемні людці, вони хочуть, щоб він загинув заради їхньої розваги, наче в нього нема ні дружини, ні матері. «Хуане, і твоя мати, і я благаємо тебе: кидай своє ремесла. Навіщо тобі битися з биками? На життя нам вистачить, а мені боляче, що тебе ображають усякі покидьки, не варті твого мізинця... А якщо знову з тобою скоїться лихо? Ісусе! Я, мабуть, збожеволію тоді».

Прочитавши ці листи, Гальярдо стурбувався. Покинути арену!.. Яке безумство! Жіноча маячня! Таке легко сказати під напливом любові, але здійснити це неможливо. «Одрізати колету» в тридцять років! Як зловтішатимуться вороги! Він просто не має права зійти з арени, поки в нього цілі руки й ноги, поїш він може вбивати биків. Таке безглуздя ніколи навіть не спадало йому на думку. Гроші — це ще не все. А слава? А професійна честь? Що скажуть про нього тисячі й тисячі його палких шанувальників? Що відповідатимуть вони ворогам, коли ті кинуть їм в обличчя, що Гальярдо зійшов з арени від страху?..

Окрім того, матадор не був певний, що його грошові справи дозволяють йому зважитись на такий крок. Його багатство було оманливе, а суспільне становище нетривке. Усе, чим він володів, було здебільшого придбане в перші роки по одруженні, коли йому подобалося відкладати гроші, а потім дивувати Кармен та матір, повідомляючи про нові покупки. Згодом він теж заробляв багато може, навіть ще більше, але гроші розтікалися на незліченні потреби його нового життя. Він часто грав у карти, жив, як багатий гульвіса. Кілька ділянок землі, приєднаних до широких ланів Рінконади, були куплені за гроші, позичені в дона Хосе та інших друзів. Щоб сплатити картярські борги, він не раз брав позички в провінційних любителів. Гальярдо був багатий, але якби він покинув арену і втратив величезні заробітки від корид (двісті-триста тисяч песет щорічно), йому довелося б після сплати боргів оселитись у маєтку й жити на прибутки з господарства Рінконади, заощаджуючи на всьому й самому наглядаючи за роботами, бо досі ферма, полишена на чужі руки, не давала майже нічого.