Кров і пісок
- Автор: Ибаньес Висенте Бласко
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Віктор І. Шовкун
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Кров і пісок». Краткое содержание книги:
— Ви нагадуєте мені того раджу, Гальярдо. У себе в Севільї, в андалузькому костюмі і з гаррочею в руці, ви доповнювали краєвид і були красенем. Але тут!.. Мадрид став європейським містом, таким самим, як усі інші. Тут уже ніхто не носить народних костюмів, а манільські шалі побачиш хіба на сцені. Не ображайтеся, Гальярдо, я сама не знаю чому, але ви нагадали мені того індуса.
Донья Соль дивилася крізь вікно на похмуре захмарене небо, на мокру бруківку площі, на сніжинки, що кружляли в повітрі, бачила, як снують туди-сюди перехожі, ховаючись під блискучими від крапель води парасольками. Потім перевела погляд на матадора і з подивом втупилась у жмутик волосся на маківці голови, у зачіску та капелюх — усі ці ознаки тореро різко контрастували із сучасним елегантним костюмом.
В очах доньї Соль Гальярдо був вирваний із свого «обрамлення». Ох, цей Мадрид, дощовий і похмурий! її друг, який приїхав з мрією про вічно синє небо над Іспанією, геть розчарований. Та й сама вона, коли бачить на тротуарах біля готелю групки хвацьких юних тореро, то згадує екзотичних звірів, завезених із сонячних країв на північ, у зоологічні сади, над якими завжди висить сіре дощове небо. Там, у Андалусії, Гальярдо був героєм, справжнім дитям країни неозорих пасовищ і незліченних черід худоби. Тут, у Мадриді, зі своїм поголеним обличчям та клоунськими вихилясами, він здавався їй блазнем, що звик до оплесків публіки; з тією тільки різницею, що замість розважати глядачів баляндрасами, він змушує їх завмирати від жаху, виходячи на бій із звіром.
О, солодка омана сонячного краю! Облудне сп’яніння від світла та кольорів!.. І вона могла протягом кількох місяців кохати цього грубого, неотесаного селюка, захоплюватися його тупістю й невіглаством, вважаючи, що це додає йому оригінальності, і навіть вимагала, щоб він не зрікався своїх дикунських звичок, щоб не забивав парфумами тваринний запах, яким був наскрізь просякнутий, щоб смердів биками та кіньми!.. Ох, середовище! На які безумства може штовхнути воно людину!..
Доньї Соль пригадалося, як бик мало не розтерзав її рогами. Потім, як вона снідала в товаристві розбійника, як слухала його, мліючи від захвату, а на прощання подарувала йому троянду. Які безумства! І як усе це тепер далеко!..
Від нього минулого, що здасться їй безглуздим і сповнює її каяттям, залишився тільки оцей хлоп’яга, який стоїть стовпом і благально дивиться на неї, по-дитячому сподіваючись воскресити колишнє щастя... Бідолаха! Хіба ж можна повторити безумства, навіяні чаром ілюзій, коли ти в тверезому розумі?..
— Усе скінчено, — мовила дама. — Треба забути минуле. Коли ми оглядаємось на нього, воно постає перед нами зовсім в іншому світлі. Чого б я тільки по віддала, аби й тепер дивитися на все колишніми очима!.. Але, повернувшись до Іспанії, я бачу її зовсім іншого. Та й ви уже не той, яким я вас знала. Мені навіть здалося, що на арені ви менш відважний... що публіка вітає вас не так палко.
Вона сказала це просто, без лукавства, але Гальярдо вчулася в її тоні насмішка, і він похнюпився, густо почервонівши.
Прокляття! Його думками знову оволоділи професійні турботи. Усі його прикрощі від того, що він тепер не підходить близько до биків. Донья Соль дала йому це на здогад. Він здався їй уже не тим, що колись. Якби він був колишнім Гальярдо, вона, мабуть, прийняла б його краще. Жінки кохають тільки сміливих.
Тореро морочив себе марними ілюзіями. Не розумів, що донья Соль цілком забула про свою скороминущу примху, і вірив, що зможе повернути її кохання, вчинивши подвиг.
Візит затягнувся, а тореро, здавалося, й не думав іти. Він був щасливий сидіти поруч із доньєю Соль, і далі сподіваючись на якусь випадковість, що знову їх зблизить. Але дама підвелася, і Гальярдо довелося встати також. Вона попросила вибачення і сказала, що мусить попрощатися з ним. Незабаром прийде її друг, і вони підуть разом до музею Прадо.
Донья Соль запросила його прийти якось поснідати у дружньому колі, у неї в номері. Її другові, безперечно, буде цікаво побачити зблизька тореро. По-іспанському він майже не розмовляє, але буде радий познайомитися з Гальярдо.
Матадор потиснув простягнуту йому руку, буркнув у відповідь щось нерозбірливе і вийшов. Гнів затуманював йому очі, у вухах дзвеніло.