Чорний замок Ольшанський
- Автор: Короткевич Володимир Семенович
- Год: 1984
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Карл Скрипченко
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Чорний замок Ольшанський». Краткое содержание книги:
— А сучасні їхні вчинки?
— Сучасні — вже факт. Ну, вставайте вже, хлопці. Час. Ми попрощалися з експедицією і почали спускатися з городища.
Мовчали, та й не хотілося більше говорити після пережитого і передуманого сьогодні.
— А все ж таки без твоєї голови їм важко б прийшлося, — сказав Хилинський, поклавши долоню мені на плече. — Без розшифрування того тайнопису.
— Без першої тривоги, яку зчинив бідолаха Мар'ян.
— Тепер вони довідаються. Тепер легше.
Місяць, що почав уже заходити, заливав костьол пронизливим і безмежно журливим світлом, робив чорне громаддя замку менш громіздким. Він здавався вже в цьому світлі і не таким чорним, а ніби відливав трохи блакиттю.
— Пройдемо через замковий двір, — несподівано сказав я.
— Це навіщо? — спитав Мультан.
— А раптом дама з ченцем…
— Ти що, в дурниці оті віриш? — здивувався Щука.
— Вірю, не вірю, але через це не зможу я поїхати звідси зовсім заспокоєний. Не може бути, знаю. Але ж я сам бачив.
— Ходімо, — дуже тихо сказав Хилинський.
Я знав, що тільки в нього не було скептичного недовір'я (як у Щуки, Велінця і Шаблики), поетичної здатності вірити, яка сильніша за бажання вірити у неймовірне (як у Змоги-теля), і забобонної віри Мультана й Вечірки («Цілком можливо. Янкові Телюку одного разу привиділося, та і я щось таке бачив»).
Тільки в нього було не зіпсоване ніякими іншими міркуваннями і обставинами просте довір'я до мене. Довір'я, яке перш за все прагнуло перевірити, а що там робиться насправді.
Довір'я, яке і є фундаментом усякого наукового і ненаукового поступу. Того довір'я, яке не дозволило Марину Гетальдичу кепкувати з дослідів Марка Антонія де Домініса над лінзами і геометричною оптикою, а Галілею не дозволило узяти під сумнів наукову сумлінність обох (аж до розгадки ними таємниці «божого моста», «брами нового світу», веселки), продовжити їхні досліди і, зрештою, створити і вдосконалити телескоп[63].
Цей вірив і знав: якщо я так кажу, то «щось напевне було, а от що — треба помацати».
Наша компанія, що якраз входила в темний тунель брамної арки, збоку, видно, дуже нагадувала «Нічний дозор» Рембрандта. Такі собі нащадки кощавих гезів, трохи гладкуваті городяни з претензією на войовничість і мужність (це для красунь, які дивляться на них крізь щілини у віконницях).
Двір, залитий світлом, темні галереї для прогулянок на протилежному до входу його боці, важке громаддя веж дуже зменшили цю войовничість, змусили всіх замовкнути і рухатися все повільніше, а потім і взагалі зупинитися. Тільки Щука, зачепивши якусь бляшанку, чортихнувся:
— Ну, доведеться взяти за барки Ольшанського, теперішнього, звичайно, що він таке паскудство тут розвів.
Накласти на нього, чорта, штраф. І не з колгоспної кишені, а з власної. Тоді заспіває.
Решта стояли мовчки. Нічого не відбувалося.
— Ну, де ж тут твої «привиди»? — з гумором запитав старшина Велінець.
Я глянув на годинника і підвів очі в небо.
— Якщо я маю рацію — повинні дочекатися, не сьогодні, то завтра.
— До завтра чекати? — запитав він. — Ось чоловік, який, з його терпінням, помилку зробив, не пішов працювати до нас.
— Пішов майже, — буркнув я. — Нічого доброго з цього не вийшло.
— Скільки ще чекати? — Це вже Вечірка.
— А я нікого не змушую чекати, Миколо Чесевичу.
Хилинський мовчки доторкнувся до мого ліктя.
— Повинно бути ось-ось. Якщо я не помиляюся, — пошепки відповів я.
— Он, — майже просвнстів горлом Мультан, — он замаячіло щось.
На лівому боці галереї справді ніби щось з'явилося, заворушилося. А потім з'явилися і майже непомітно для ока попливли праворуч дві невиразні тіні: темна і світліша.
— Вони, — здавленим голосом сказав Хилинський.
Це справді дивувало й вражало і могло мало не до смерті налякати непідготовленого.
63
Марин Гетальдич (1568–1621) — славетний югославський математик, астроном і фізик, який багато уваги приділив оптичним дослідженням.
Марк Антоній де Домініс, або Маркантун Господнетич (1560–1621) — славетний хорватський громадський діяч і вчений, автор теорії приливів і відливів, теорії веселки і переломлення світла. Помер у підземеллях інквізиції.