Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
Побачивши ворожого генерала, Даалах люто закричав, міцніше стиснув Гнів Короля, кинувся на чоловіка в золотих обладунках. За мить ворожий генерал помітив і його.
Вони зіткнулися посеред виру мечів та воїнів. Даалах, у своєму чорному обладунку і генерал Рогель, золоті лати якого сяяли найбільше з-поміж усіх інших. Тальгрієнець мав зріст майже такий, як у Даалаха, але поступався йому у витримці та силі. Це одразу було зрозуміло після першого удару норенгардця.
Вони зчепилися люто, обмінюючись ударами настільки потужними, що могли б розрубати навпіл коня. Рогель був швидшим, але Даалах зводив це на ні своєю силою ударів. Два генерала билися на смерть, навіть не маючи думки здаватися. Билися так, як то було в давнину, коли битва між предводителями військ було чимось на кштал традиції, яка нині вважалася банальною та занадто небезпечною.
Даалах пропустив один важкий удар по руці, але важкий обладунок пом'якшив удар, залишилася вм'ятина. У відповідь він наніс удар по торсу тальгрієнця, відбив частину пластини, яка прикривала стегно та лівий бік генерала.
Вони відскакували один від одного, трощили обладунки, відламуючи їх шматок за шматком. Були схожі на дві металевих статуї, на останніх титанів, які мірялися силами за першість.
Ось Даалах вдарив згори, страшно попав у наплічник, проламав його і всадив меча у плече Рогеля. Генерал у золотих обладунках закричав, схопив меча Даалах своєю латною рукавицею, намагаючись витягнути із свого тіла. Норенгардець розставив широко ноги, рвонув Гнів Короля на себе, розрізаючи плече Рогеля. По інерції Даалах замахнувся ще раз, вдарив прямісінько по центру золотого шолома. З голови генерала Тальгрієна бризнула кров, потекла по носі, вусам та губам. Він хотів підняти меча, прийняти бій, але сили покинули його, латна рукавиця розтиснулася, опустивши меча на землю.
— Грифон не може померти! — закричав хрипко Мішель Рогель, ледве тримаючись на ногах.
Головнокомандувач у чорних обладунках рубав ще раз, підкошуючи Рогелю ноги, а тоді замахнувся знову. Мішель Рогель дивився, як меч ворожого генерала опускається йому на голову. Він бачив своїх людей у синіх обладунках, які відступали під натиском Чорних Троянд. «Сучі діти, — думав він, дивлячись на своє військо та командирів, які налякано викрикували накази, — Хто ж так стрій тримає…Ех, якби я тільки міг…».
Але генерал вже нічого не міг сказати, не міг підбадьорити людей та повести у бій. Міг чекати лише на смерть. І вона прийшла, швидко та майже безболісно.
Даалах озирнувся на своїх солдатів, які остаточно прорвали стрій ворога і погнали того до пагорбів. Ворожі лучники, які, покидавши луки, кинулися утікати, стали легкою здобиччю для чорних воронів.
«Мій королю, вашому плану покладено початок, — усміхнувся на мить генерал, на обличчі якого посмішка була чимось дивним та незвичним, — Тальгрієн буде твоїм. А тоді, із волі богів, і весь Південь!»
Наче в унісон з думками Даалаха, в чорно-сірому небі страшно загриміло. Небо прошила блискавка, а незабаром полив дощ, змиваючи кров, бруд і смерть з облич загиблих.
Глава V
Не буває у світі справедливості, кажу я вам. Ми всі думали, що схопили удачу за руку, а тепер чекаємо на свою смерть. Немає справедливості, немає винагороди за всі наші страждання та зусилля, лише кінець. Переможець убиває переможеного, нищить його та підкорює. Колись, можливо, це зміниться, але зараз ніхто не отримає те, на що заслуговує. Такий закон. Таке життя.