Повернення короля [с иллюстрациями]

Зрештою, радісний день таки добіг кінця, і, коли Сонце зайшло, а круглий Місяць поволі викотився понад імлою Андуїну й уже мерехтів крізь тріпотливе листя, Фродо та Сем сиділи під шепотливими деревами, вдихали аромат прекрасного Ітілієну і розмовляли до глибокої ночі з Мері, Піпіном і Ґандальфом, а згодом до них долучились і Леґолас та Ґімлі. Тоді Фродо й Сем багато дізналися про те, що спіткало Загін після розпаду братства того страхітливого дня в Парт-Ґалені біля Водоспаду Раурос, але вони все одно хотіли ще і ще запитувати і розповідати.

Орки та дерева, наділені даром мови, нескінченні версти трави, вершники, котрі летять чвалом, осяйні печери, білі вежі та золоті хороми, битви й високі кораблі на плаву – все це пролітало в уяві Сема, аж він геть заплутався. Та хоч би які дива йому ввижалися, його знай непокоїла думка про зріст Мері та Піпіна, тож він примусив їх стати спина до спини з Фродо й зі собою. А тоді, почухавши голову, сказав:

– Щось я не збагну – такий зріст у вашому віці! Ось вам, прошу: ви десь на півп’яді вищі, ніж повинні були бути, або ж я тоді ґном.

– Оце вже ні, – відказав Ґімлі. – Та що я казав? Смертні не можуть просто взяти й випити ентського напою, а потому гадати, що це мине їм так само легко, як гальба пива…

– Ентського напою? – перепитав Сем. – От ви знову згадуєте про ентів, а хто вони такі, я все ще не докумекав. Гай-гай, либонь, мине кілька тижнів, перш ніж ми складемо всі історії докупи!

– Ага, тижнів, – додав Піпін. – Але потім доведеться таки замкнути Фродо у вежі Мінас-Тіріта, щоби він усе це записав. Інакше він половину з того забуде, й бідолашний старий Більбо буде смертельно розчарований.