За східнім обрієм [Спомини про пережите]

Під кінець січня 1956 року ми були знову у Тайшеті на пересилці н. 25. Тоді на тій пересилці було дуже багато людей всяких національностей і всіх ранґів. Найбільше було представників східніх народів: китайців, корейців і японців. Було декілька людей і з Югославії. Це було напередодні суцільного перегляду справ і масового звільнення з лагерів політв'язнів. На пересилці серед в'язнів точилися жваві розмови про зовнішню і внутрішню політику. Декотрі віщували великі зміни у внутрішній політиці Радянського Союзу в бік демократизації. Інші твердили, що як довго в уряді буде Суслов, Маленков, Булганін і Каганович, так довго радикальних змін у політиці не буде.

Днювальний барака помістив мене біля двох пожилих людей. Один був високий і дуже-дуже худий, а другий середнього зросту з розкішною довгою бородою. Цей худий оповідав своєму бородатому сусіді, як колись він у Ленінґраді був начальником порту, з якими великими людьми зустрічався. І як пізніше його, зовсім ні в чому не винного, арештували й посадили в «крести», а пізніше без суда вивезли сюди в Озерлаг.

— Да, в эти «кресты» сажали невинных християн и антихристов, — наче б сам до себе сказав бородач.

— Ты верил в Христа, а я в Ленина, а те, что посадили нас и держат здесь в этом аду, никогда ни во что не верили и не верят, — сказав колишній начальник порта.

— Но ты не обижайся на них, ведь ты же вместе с ними завоевал и создал зту власть, — сказав бородач.

— Да, это верно, я был вместе с ними и не знал их.

— Но они тебя знали, что ты верующий коммунист и потому посадили, им верующие не нужны, им нужны шкуродёры, которые ни во что не верят.

— Да, это верно, им нужны такие, что ни во что не верят.

— А как же вам здесь в Озерлаге жилось? — запитав бородач.

— О, не спрашивай, я здесь за семнадцать лет хлебнул, брат, столько горя, что наверно, ни один мученик за Христа не выдержал бы.

— За верующих христиан то ты уж, брат, не говори, они все выдержат. Нам ведь вера святая помогает выдерживать самые страшные мучения.

— Меня держали под дулом винтовки раздетого догола в густых облаках кусающей мошки; меня держали раздетого на морозе, меня привязывали к лошади и по снегу таскали на работу. Страшнее от этого и все бесы в аду не придумают, — збайдужнілий до всього, сказав колишній начальник порта.

3 другої сторони молодий красивий хорват з Юґославії спечерався з корейцем, колишнім військовим атташе у Москві.