Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Я надіслав копію цієї статті Хорсту фон Вехтеру, який просив ділитися усією інформацією, на яку мені вдасться натрапити, де згадується про діяльність його батька у Польщі. Першою реакцією Хорста було вказування на помилки, які він там помітив. У цій статті американці, як і поляки, називали усіх заступників Франка «такими ж злочинцями», нарікав Хорст. Він запросив мене ще раз приїхати до Хагенберга у супроводі фотографа, але без Нікласа. Ми говорили про події, які відбувалися у Лембергу в серпні 1942 року. Одну з історій описав мисливець на нацистів Симон Візенталь{450}, який стверджував, що бачив Вехтера у гетто Лемберга і раніше у 1942 році, і заявив, що губернатор «особисто керував» діями нацистів, коли його матір розлучили з ним і відправили на смерть 15 серпня 1942 року. Хорст скептично поставився до цієї інформації, стверджуючи, що його батька не було у Лембергу того дня, про який йдеться. Пізніше я знайшов фотографію{451} Вехтера з Франком у Вавельському замку, зроблену 16 серпня, наступного дня після того, як, за словами Візенталя, він бачив Вехтера у гетто Лемберга.
Вавельський замок, Краків, 16 серпня 1942 =р.: Франк (спереду) і Вехтер (четвертий зліва).
Відлуння цих подій відчувалося і набагато пізніше, на значній відстані від місць, де вони відбувалися. Я розповів Хорсту про рішення, винесене федеральним суддею США у березні 2007 року, яким було позбавлено американського громадянства такого собі мешканця Мічигана Джона Калимона. Суддя постановив{452}, що Калимон служив в Українській допоміжній поліції в серпні 1942 року, під час «die Grosse Aktion», і брав безпосередню участь в убивстві євреїв. Рішення судді спиралося{453} на доповідь експертів, підготовлену німецьким вченим, професором Дітером Полем, який посилався кілька разів на Вехтера. Ця доповідь скерувала мене до документів у міністерстві юстиції США у Вашингтоні, три з яких свідчили про безпосередню причетність Вехтера до подій 1942 року. Я показав їх Хорсту, як він і просив.
Перший документ, нотатка про зустріч у Лембергу в січні 1942 року, безпосередньо перед приїздом Вехтера, називався «Депортація євреїв з Лемберга»{454}. Він означав поїздку в один бік до Белжеца і газові камери у березні. «Якщо можливо, слід уникати терміну «переселення», — йшлося в документі, — зважаючи на нюанси мови і реалії». Вехтер повинен був знати про подальшу долю євреїв.
Другим документом був наказ від березня 1942 року, підписаний Вехтером.{455} Призначений для обмежень працевлаштування євреїв по всій Галичині, цей наказ було видано за два дні до першої операції гетто (15 березня), а чинності він набув наступного дня, після переміщень до Белжеца (1 квітня). Наказ закрив більшості працівників-євреїв доступ до неєврейського світу. Цей крок Лемкін визначив як неминучий початковий крок геноциду.
Якщо ці два документи завдавали шкоди єврейському населенню{456}, то третій був просто нищівним. Це був коротенький меморандум від Генріха Гіммлера д-ру Вільгельмові Штуккарту, рейхсміністрові внутрішніх справ у Берліні. Датований 25 серпня, він був відісланий під час проведення «die Grosse Aktion». «Нещодавно відвідав Лемберг, — писав Гіммлер Штуккарту, — і мав дуже відверту розмову з губернатором, бригадефюрером СС д-ром Вехтером. Я спитав прямо, чи хоче він до Відня, тому що чудово знаю, що було б помилкою, перебуваючи там, не поставити йому цього питання. Вехтер не хоче їхати до Відня».
Це була відверта розмова про можливість поїхати звідти, про альтернативні варіанти просування по службі, про спосіб піти і повернутися до Відня. Вехтер відмовився; він вирішив залишитися. Якби він погодився, то зруйнував би собі кар’єру. Він залишився, цілком усвідомлюючи те, що розпочато «die Grosse Aktion». Такий висновок я зробив з листа, який показував мені Хорст, від його батька до матері 16 серпня. У листі йшлося про те, що після від’їзду фрау Вехтер «у Львові ще багато треба зробити… облікувати врожай, забезпечити працівників (тепер майже 250 000 з дистрикту!), і провести «grosse Aktion» проти євреїв».