Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 56. Чоловік з Вовнізького могильника. Скульптурна реконструкція М. М. Герасимова. Неоліт.

Рис. 57. Чоловік з Вільнянського могильника. Скульптурна реконструкція Г. В. Лебединської. Неоліт.

Рис. 58. Чоловік з поховання 2 під закладкою 3 на Сурському о-ві. Реконструкція М. М. Герасимова. Неоліт.

Антропологи при дослідженні окремих могильників виділили кілька варіантів: доліхокранний і мезобрахікранний — у Василівці[116]; доліхокранний і мезокранний прогнатний у Микільському; доліхокранний, мезокранний і брахікранний в Дереївці[117]. Але більш обґрунтованим на сьогодні, на нашу думку, є висновок про існування двох основних антропологічних компонентів, що формували склад надпорізько-приазовського неолітичного населення: виражений доліхокранний з широким, різко профільованим обличчям та мезокранний (мезобрахікранний), з виключно широким і дещо сплощеним у верхньому відділі обличчям[118]. Перший комплекс більшість дослідників пов’язує з місцевим мезолітичним населенням, похованим у зібганому положенні на могильниках Василівка І і ІІІ[119]. Про велику питому вагу місцевого мезолітичного населення в процесі формування неолітичного свідчить і наявність в микільській серії черепів з пом’якшеними ознаками “австралоїдного” типу (прогнатність, низькі орбіти, деяка сплющеність на рівні орбіт, широкий ніс), який було виявлено у волоській серії, а також слідів домішок давньосередземноморського типу (різка доліхокранність, велика висота обличчя, вузький лоб, середньорозвинений рельєф надбрівної області[120]. Тенденція до прогнатності фіксується і в вовнизьких могильниках (особливо в лівобережному).

Рис. 59. Жінка з поховання 2 під закладкою 2 на Сурському о-ві. Реконструкція М. М. Герасимова.

Рис. 60. Чоловік з поховання на Виноградному о-ві. Реконструкція М. М. Герасимова. Неоліт.

Щодо другого комплексу (мезобрахікранного з надто широким обличчям), то тут антропологи погоджуються з думкою про прийшлий його характер (Гохман І. Й., Потєхіна І. Д), але на питання, звідки він з’явився, поки що відповісти важко. Висловлюються припущення, що спочатку населення мешкало на північ від Надпоріжжя, можливо в лісостеповій смузі України[121], але подібних антропологічних даних ми не маємо. Окремі паралелі можна простежити в деяких черепів верхнього палеоліту і мезоліту Західної і Північно-Західної Європи (Солютре II, III; Гримальді — кроманьонський тип, культури Ертебелє і т. ін.), Східної і Північно-Східної Європи (Костьонки II, мезоліт Каргополя — Попове).

Походження основного масиву неолітичного населення Надпоріжжя-Приазов’я вірогідніше за все пов’язане з метисацією місцевого мезолітичного населення з прийшлими групами. Контакти могли здійснюватися по-різному, в тому числі і у формі військових зіткнень, про що свідчать неодноразові знахідки черепів з трепанаційними отворами в похованнях неолітичних некрополів Ясинуватка[122], Василівка III, Вовніги[123], що передусім пов’язано з травмами, вилученням дрібних потрощених кісток (так, у Вовнізьскому могильнику знайдено череп із вдало здійсненою трепанацією за допомогою свердла, після чого потерпілий жив не менше двох років[124]. Виявлено черепи зі слідами від удару важким тупим предметом (Василівка II, Ясинуватка). В Ясинуватському могильнику на черепі № 64 зафіксовано пролом 51 х 21 мм овальної форми, в середині якого були проломлені кістки, які навіть трохи зрослися[125].