Студії з української етнографії та антропології

Сватання. Скоро питання про шлюб між молодими людьми вирішене, наречений звертається до своїх батьків з проханням послати сватів до батьків нареченої. У свати запрошують двох досить літніх та поважаних господарів, і принаймні один з них мусить бути родичем нареченого, найчастіше його дядько. В призначений час, майже завше ввечері, свати, чи старости, взявши з собою хліб, пляшку горілки та конче палиці в руки— як знак своєї посольської місії,— вирушають до хати нареченої. Дуже часто разом із ними йде і наречений зі своїм дружком. Постукавши у вікно, вони просять, щоб їх пустили до хати, посилаючись на пізню годину та на свою втому з дороги. В хаті починається нарада, чи впускати, чи не пускати, і, звичайно, вирішують питання позитивно. Жених з дружком зостаються завше в сінях та починають розшукувати наречену, що її мати обачно вже вислала з хати, а старости входять до хати та, після звичайного привітання, виймають з мішка хліб, цілують його та віддають господареві. Той також цілує хліб та кладе його на стіл і питається старостів, хто вони такі та куди йдуть. Тоді старости починають оповідати небувалу історію, що ніби вони мисливці, гнали куницю та запримітили, що вона сховалась у цій хаті, та що вони бажають знайти її... їм одповідають висловом недовір’я та пропонують іти собі геть по-добро-му... Тоді старости проголошують, що сила на їхньому боці, бо вони в запасі мають ще двох козаків у сінях, та кличуть жениха з дружком. Ті входять і тягнуть за собою й наречену, що відповідно проїипиіься такому насильству. Тоді свати звертаються до матері нареченої з прямою пропозицією віддати дочку за їхнього парубка ІЖених тим часом стоїть біля входу до хати, в тому місці, де стоять коцюби, а наречена, засоромившись, має відійти до печи — домашнього вогнища — та колупати її нігтем. Вислухавши пропозицію, мати звертається до батька, а потім вони обоє разом питаються у дочки: чи піде вона за пропонованого жениха? Після спосилання на волю батьків та умовлянь з їхнього боку, щоб вона сама висловилась, дочка нарешті дає згоду, а тоді батько наказує принести що-небудь, «щоб пов'язати цих волоцюг та насильників» Невіста приносить рушники, давно вже приготовані для цього, пов'язує ними старостів через плече, а женихові затикає вишивану хустку за пояс Потім сватам дають хліб, і церемонія кінчається на тому, що свати виймають з-за пазухи пляшку з горілкою, частують господарів та змовляються про час заручин. Потім усі розходяться, а жених з цього часу має право відкрито приходити до нареченої та проводити з нею ночі. Цим кінчається перший акт весільних обрядів; другий — заручини, це вже трохи урочистіше повторення тої самої церемонії сватання; він має вже важливі, ше, так би мовити, юридичне значення, бо коли жених відмовиться післц заручин, то це вважають за образу, і справа дуже часто кінчається иа суді.