Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
Ой, сій, мати, овес,
Та на наш рід увесь,
Щоб наш овес рясен був.
Щоб Івашків рід красен був.
Але, иа нашу думку, цей хліборобський обряд показує зв'язок весільних обрядів з соняшнимн святами, про що мова буде далі.
Після цього поїзд молодого готується до виправи. Пісні, що їх співають без перерви, з'ясовують цілком військовий характер обряду з домішкою рис соняшно-релігійного культу:
Іде хлопець до дівки.
Як місяць до зірки;
Поїдем у велику дорогу,
До мого тестенька, слава богу.
А в мого тестенька трос ворітець:
В одні ворітці місяць засвітить,
В другі ворітці сонечко зійде,
В треті ворітці молодчик в'їде;
Місяць засвітить видненько буде.
Сонечко зійде — тепленько буде,
А хлопець в’їде — веселенько буде.
Встаньте, боярн, встаньте,
Коники посідлайте.
Самі ся убирайте,
Бо поїдемо ранком Попід високим ганком.
Будем замки ламати,
Марусеньку доставати.
(Чуб., № 843).
Нарешті поїзд вирушає, діставши благословення матері молодого, що «його породила, місяцем обгорнула, сонечком підперезала», та батька, що нагадує синові за небезпеку походу та радить йому не пити першого поданого напою і не говорити тестеві всієї правди. Перед весільним поїздом має корогва, звичайно червона, що її зустрічаємо у всіх слав’янських народів, крім великоросів та поляків. Коли молода живе в другому селі або в далекому кутку того самого села, то парубки з її села або кутка роблять так звану перейму, цебто серед дороги ставлять стіл, накривають його скатертиною та кладуть на нього хліб. Молодий, що його парубки спершу не пускають, мусить дати їм трохи грошей, І вони цим задовольняються, і кортеж рушає далі, кепкуючи з того, що за кварту горілки парубки перепустили молодого до його дівчини. Ця перейма — наявний пережиток тих прав, які за старих часів мали на дівчину всі парубки її клану, що його репрезентує тепер «парубоцька громада». Цікаво зазначити, що, як свідчить В. Н Ястребов, у селі Березняку Єлизаветградського повіту на Херсонщині дівчатам за втрату дівоцтва обстригають коси, але тільки в тих випадках, коли доведено їх зносини з парубками чужого села.
Нарешті поїзд наближається до хати молодої і знаходить там повну картину озброєного відпору: ворота зачинені та забарикадовані зсередини, хату оточує натовп парубків Із здійнятими догори палицями. Войовничі дії обмежуються часом тим, що до носа молодого підносять палицю, що її кінець на кшталт булави обсаджено реп’яхами, а часом чути й стріли з рушниці, звичайно, не набитої, без кулі. Бояре роблять спробу взяти ворота силою, але їх не пускають. І після того нападники висловлюють бажання розпочати пересправи. Двоє старостів молодого дістають дозвіл перелізти через ворота у двір, де їх чекають старости молодої перед столом з хлібом Старости сідають за стіл одні проти одних, потім обмінюються хлібом та цілуються та п’ють горілку, що її принесли старости молодого. Потім староста молодого йде до хати й звертається до матері молодої з проханням впустити поїзд і дістає на те згоду. Тим часом кінчаються й пересправи коло воріт: оборонці дістають пляшку горілки та пускають нарешті у двір поїзд молодого. Тут ми, очевидячки, маємо одночасні пересправи, що провадяться паралельно між двома родами, кожні зокрема. Історично нерші мусілн попереджувати другі, бо справа спершу мусіла бути полагоджена між родинами, а потім уже між родами. В той мент, як поїзд входить у двір, мати молодої, вдягнувшись у вивернутий кожух, виходить з хати назустріч і подає молодому чарку, налиту водою з вівсом. Молодий удає, ніби куштує поданий напій, та кидає чарку назад через голову, а дружко намагається розбити її палицею на льоту. Нарешті мати частує мотодого чаркою горілки та просить усіх до хати. Діставши дозвіл увійти, молодий та його поїзд не поспішають це використати, а до дверей іде одна зі свах з хлібом, сіллю та запаленою свічкою в руках. На порозі її зустрічає одна зі свашок молодої.