Студії з української етнографії та антропології

Колесом сонечко на гору йде.

Колесом ясне на гору йде;

Полком молодий на посад іде.

Полком Івашко на посад іде.

1 дійсно, справджуючи цю пісню, що так живо нагадує змістом доісторичний культ, а мовою— «Слово о полку Ігореві», молодий не зразу входить до двору, а в оточенні своїх товаришів спиняється перед входом. Молода звертає увагу своєї матері на коней, шо коло воріт іржуть, та просить заховати її, на що мати відповідає їй, шо «не з тим ці чужі люде йдуть, щоб вернутись без тебе», та просить усіх зайти до хати. Молодий та дружко входять до хатн, не здіймаючи шапок, що у звичайний час вважалось би за найбільшу непристойність; їх частують горілкою, а старша дружка просить у старостів благословення пришити вінок до шапки молодого. Коли вінок пришито, подають обідати, потім танцюють і пізно вночі розходяться, крім, ясна річ, молодого, що зостається з молодою.

Коровай. Найчастіше в неділю рано, але часом і кілька день перед вінчанням, розпочинають робити коровай. Коровай — це святий хліб, що має велике ритуальне значення та безперечно жертовний характер; його назва дуже близька до санскритського слова krâvya. грецького — хеєиС, латин ського — саго, а всі ці слова означають м’ясо (сюди стосуються теж слова крава, корова, кров, krew тощо); ця назва натякає на те, що його вживають замісць тварин, яких колись приносили в жертву. На український коровай приплітають зверху, крім образів сонця та місяця, ще виліплених з тіста голубів, а иноді й ріжних инших тварин та їх частини. У болгарів й досі в день святого Юрія печуть великий напівкруглий хліб під назвою боговица і зверху на нього наліплюють фігурки ріжних тварин: овець, лошаг тощо; а в старовинній Мексиці, на щорічному святі сонця, у храмі відбувалися справжні людські жертви, а в приватних домах на ту саму пору робили з тіста фігуру жертви, спочатку вклонялися їй, а потім, наподоблюючн справжній обряд, розрізавши груди, виймали серце, стинали голову та инші члени тіла, усе це ділили иа шматки та їли їх. Крім того, коровай має й родовий характер: муку для нього мусять принести всі члени роду, а в деяких місцевостях, за старих часів, приносили ие муку, а зерно і мололи його в хаті молодої на жорнах, співаючи пісень Роблять коровай на Україні дуже урочисто, але ще більше урочистості надають коментаріїпісеиь щодо цього їіриготовання. Коровай мають право робити лише заміжні жінки, та й з них тільки такі, що на ту пору мають чоловіків при собі (не тільки вдови, але й жінки, що їх чоловіки кудись від’їхали, а цьому обряді браги участь не можуть). Цих «коровайниць» мусить бути неодмінно непарне число (мабуть, раніше, так само як і у сучасних білорусів, їх було сім)