Слідопит, або Суходільне море

— Для чого ж тоді ви хочете порубати канати — щоб саме на цьому місці викинути всіх на берег?— глузливо запитав його Джаспер.

— Негайно ж киньте лот і визначте напрям дрейфу! — знову несамовито крикнув Кеп до матросів на бакові.

Джаспер подав знак, і цей наказ було негайно виконано. Всі, хто перебував на палубі, стовпилися коло борту і, буквально затамувавши подих, стали чекати наслідків цього досліду. Ледве свинцеве грузило торкнулося дна, як лінь[112] натягнувся, і вже через дві хвилини стало ясно, що тендер дрейфує прямісінько на скелю із швидкістю довжини корпуса судна за хвилину. Джаспер аж зчорнів: він добре усвідомлював собі, що коли «Вітрогона» затягне в коловорот підводних скель, перша низка яких то виринала, то знову ховалася під водою вже не далі як за кабельтов від них, ніщо вже не порятує судна.

— Зрадник! — зіпонув Кеп, аж задихаючись від гніву й погрожуючи молодому капітанові пальцем.— Ти розплатишся за це своїм життям!..— додав він, перевівши подих.— Був би я начальником цієї експедиції, сержанте, я повісив би його па самім вершечку грот-щогли, щоб він, бува, не вишмигнув плавом.

— Угамуй свій гнів, шуряче!.. Благаю тебе, вгамуйся! Джаспер, по-моему, зробив усе на краще, а становище, може, не таке вже й безнадійне, як ти гадаєш.

— А чого він тоді не стернував до бухти, як обіцяв?.. Для чого він приволік пас сюди, напроти цієї скелі, де так крутить вітер і де навіть скелі вдвічі густіші, ніж у інших місцях? Для чого, га? Тільки щоб швидше потопити нас усіх?!

— Саме тому я привів сюди тендер, що тут скелі вдвічі густіші,— ввічливо відповів йому Джаспер, хоча від Кепових образ у нього вже клубок підкотився до горла.

— Невже ти хочеш переконати мене, старого моряка, ніби тендер може вціліти між таких скель?

— Я вас зовсім не хочу в цьому переконувати, сер. Я вважаю, що якби судно налетіло навіть на першу низку скель, воно розкололося б і пішло на дно... А якби воно потрапило в прогалину між ними, то розпороло б дно і теж ніколи не дійшло б до берега. Я тільки сподіваюся, що мені пощастить якось обминути скелі.

— Та й як? Дрейфуючи до них на довжину корпуса щохвилини?

— Якорі ще не зовсім вчепилися в грунт, хоч, правда, я й не сподіваюся, що вони зможуть цілком загальмувати дрейф тендера.

— На що ж ти тоді покладаєшся? Чи не думаєш часом пришвартувати судно і носом, і кормою... до віри, надії та милосердя?

— Ні, сер... Я покладаюся на спідній відплив. Я тримав курс на скелю, бо знаю, що в цьому місці найсильніший спідній відплив. До того ж тут можна легше обійти підводний кряж і ближче підпливти до берега.

Це було сказано запально, хоч і без якихось особливих проявів обурення. Кеп одразу осів, і на його обличчі дедалі виразніше малювався подив.

— Гм... Спідній відплив! — промимрив він.— Хто ж це в дідька де й коли чув і знав, що можна врятувати судно якимось там спіднім відпливом?

— Цього, може, ніколи й не буває в океані, сер,— чемно заперечив йому Джаспер,— але в нас тут це трапляється.

— Хлопець має слушність, шуряче,— докинув сержант,— бо хоч я сам і не дуже тямлю в цьому, проте мені доводилося чувати про такі речі від тутешніх матросів. Краще всього буде покластися в цьому ділі на Джаспера.

Кеп щось тільки промимрив і лайнувся про себе, а що він не міг запропонувати іншого виходу, йому довелося примиритися, а Джаспера тим часом попросили пояснити, що він розумів під спіднім відпливом, і хлопець розповів про це, як знав. Уся маса води, що під час шторму приганяється до берега, так чи інакше обов’язково повертається знову до своєї стихії.

На поверхні озера, де вітер і хвилі постійно женуть воду до берега, їй нема дороги назад; отож і утворюється своєрідний підводний вир, який і повертає всю цю воду на своє попереднє місце. Цей глибинний нурт і одержав назву спіднього відпливу, і він не міг не впливати на дрейф судна, та ще з такою осадкою, як у «Вітрогона». Джаспер також сподівався, що спідній відплив не дасть порватися канатам, оскільки верхня та нижня течії, немов протидіючи одна одній, нейтралізуватимуть свої сили.