Трилогія смерті
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга-Богдан
- ISBN: 978-966-10-5773-8
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Трилогія смерті». Краткое содержание книги:
Із виру приголомшливих та небезпечних перипетій головним героям допомагає вибратися саможертовність, сприйняття світу і себе з поблажливою іронією та, як не дивно, певна божевільність учинків.
— Ви ж маєте офіс!
— Ті контори не надихають. А це… — я закивав головою, перехопивши в Роя ініціативу, — надихає! Вам би всіх сценаристів переселити сюди зі Сценарного корпусу! Посадіть Стіва Лонґстріта у той новоорлеанський особнячок, щоб він там написав вам свій фільм про Громадянську війну. А чого варта оця французька буланжері позад нас! Отам би Марселеві Дементону й докінчити свою революцію, га? А он туди, ген по Пікаділлі, посадіть усіх отих новоанглійських писак, хрін їм під ніс!
Менні, з поплямованими червінню щоками, поволі зійшов на ґанок. Озирнувся на студію, на свого «роллса», а тоді зиркнув на нас двох — та таким поглядом, ніби застав нас голих за повіткою, із сигарами в зубах.
— Боже мій! Мало того, що вранці все пішло шкереберть… Так іще тут я маю двох пиріжків, котрі забажали обернути халупину Лідії Пінкгем у сценаристський собор!
— Саме так воно і є! — запевнив його Рой. — Саме на цьому ґанку мені сяйнув задум найстрашнішого мікрофільму за всю історію!
— Досить мені гіпербол! — урвав його Менні. — Матеріальчик мені подай!
— А підкинете нас на своєму «роллсі»? — попросився Рой.
Менні нас підкинув.
Дорогою до павільйону № 13 Менні Ляйбер світив очима тільки вперед і примовляв:
— Я стараюся дати лад цій божевільні, а ви, хлоп’ята, порозсідалися на ґанках і ґав ловите! Де в дідька моє Чудовисько?! Три тижні ждав я…
— Та не щоночі ж, — зазначив я розважливо, — щось страшненьке вискакує з пекельної пітьми! Потрібен час. Дайте нам продихнути, дайте час, аби виманити стареньку потайну самобутність на світло Боже. Ви не турбуйтесь. Рой неодмінно щось витворить із глини. Саме з неї вигулькнуть великі речі. Бачте, поки що ми не виводимо Монстра з тіней, бо…
— Відмовки! — гаркнув Менні, поглядом спопеляючи дорогу. — Я не бачу результату. Даю вам ще три дні! І тоді я хочу побачити Монстра!
— А що, коли, — зненацька випалив я, — Монстр побачить вас?! Боже милий! Що, як ми утнемо все це з погляду самого Звіра? Камера рухається — то ж вона і є Монстр, а люди лякаються камери, і…
Менні бликнув на мене, приплющив одне око й промурмотів:
— Незле. Камера, кажеш?
— Та-ак! Камера виповзає з астероїда… Камера, що є Монстром, перелітає через пустелю, лякаючи отрутозубів, змій і стерв’ятників, здіймаючи куряву…
— Прокляття на мою голову!
Це Менні Ляйбер задивився на ту уявну пустелю.
— І на мою! — радо вигукнув Рой.
— На Камеру ми насадимо намащену лінзу, — квапливо нагромаджував я, — додамо пари, моторошної музики, тіней — і Героя, що безстрашно дивиться в очі Камері, і…
— Що тоді?
— Якщо я це скажу, то воно не напишеться.
— То напиши, напиши це!
Ось ми вже й біля павільйону № 13. Я вискочив, а слова так і ллються з мене.
— О, так! Либонь, краще я напишу дві версії сценарію. Одну для вас. А другу — для себе.
— Дві? — ревнув Менні. — Навіщо?
— Наприкінці тижня я вручу вам їх обидві. Й ви виберете, котра з них та, що вам треба.
Менні підозріливо подивився на мене одним оком, другого не спускаючи з Роя.
— Дурниці! Ти виконаєш найкращу роботу, опрацьовуючи свою ідею!
— Ні. Найклятішу створю для вас. А свою найклятішу — для самого себе. По руках?
— Два Монстри за ціною одного? То й зроби! Давай!
Перед дверми Рой зробив драматичну зупинку.
— А ти готовий до такого? Для двох версій потрібні дві душі, два розуми!
І підніс догори свої прекрасні руки артиста, мов який жрець.
— Та я готовий, хай йому грець. Відчиняй!
Рой розчахнув двері зовнішні, тоді внутрішні, й ми вступили в непроглядну пітьму.
— Світло, чортова душе! — крикнув Менні.
— Постривайте… — прошепотів Рой.
Ми тільки чули, як Рой потемки обережно переступає через невидимі речі.
Менні нервово пересмикнувся.
— Майже готово… — у тому самому тоні мовив Рой через повиту ніччю територію. — А зараз…
Рой увімкнув вітрову машину, на низьких обертах. Спочатку грізно зашепотіло наближення гігантської бурі, несучи на своїх крилах негоду з Андів, шурхотіння снігу з гімалайських верховин, зливу — на Суматру, вихор джунгляний — на Кіліманджаро, гуркіт буруна об азорські узбережжя, зойки первісних птахів, лопотіння кажанячих крил — і все це злито в таку суміш, що творить моторошні сироти на шкірі, а дух твій скидає в пекельну ляду, де…