Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
Заступник мера, що його підганяв лікар при Елен, який відзначав погіршення її стану, теж діяв швидко. Він квапливо промимрив необхідну формулу, аби шлюб мав юридичну силу. Тоді спитав:
— Хто свідки нареченого Жерома Фандора?
— Я, — озвався президент і вийшов наперед.
Оскільки така відповідь вразила заступника ще дужче, президент повернувся до Фандора:
— Добродію, цей шлюбний протокол я підписую від імені всіх французів і засвідчую вам захоплення всієї нації.
— Дякую! — збентежився Фандор.
— А другий свідок? — знову спитав заступник.
— Я, — відповів Жюв.
— Гаразд… А свідки нареченої?
Санітар, саме той, кого в клініці називали Клодом, ступив ближче, а за ним — невідомий літній добродій.
— Гаразд, — схвально кивнув заступник.
Коли папери були готові, заступник оголосив:
— Мадемуазель Елен, що народилася від невідомого батька й невідомої матері, нібито Фантомасова донька, ви згодні взяти добродія Жерома Фандора за чоловіка?
Елен, яка, здається, зібрала усі свої сили, відповіла твердо й виразно:
— Так, згодна.
По щоках Фандора покотилися сльози, а заступник тим часом запитав:
— Добродію Жероме Фандор, ви згодні взяти мадемуазель Елен за дружину?
— Так, — чітко мовив Фандор. І вже тихіше, тремтячим голосом додав: — Це моє найзаповітніше бажання.
І торкнувся худенької руки хворої, закоханими очима подивився на Елен. Та віддячила йому довгим відданим поглядом.
Заступник, збентежений тим, що церемонія відбувається при самому президенті, випростався і проказав останні слова:
— Добродію Жероме Фандор і мадемуазель Елен! Іменем закону я проголошую вас чоловіком і жінкою!
Настала черга й священика, розчуленого не менше, ніж присутні. То був старий абат із блідим і висхлим обличчям, довгим сивим волоссям і лагідним голосом. Квапливо, як і заступник, адже смерть от-от мала викрасти молоду дружину в бідолашного чоловіка, він проказав священну формулу:
— Візьміться за руки, діти мої. Скажіть мені, чи згодні ви поєднатися перед Господом святим шлюбом?
Обоє одночасно сказали:
— Так.
— Тож будьте поєднані перед Господом, як і перед людьми!
Священик звів старечу руку і врочисто осінив одружених широким хрестом — символом надії і пам'яті про людські муки. Промовив молитву, а тоді повторив:
— Будьте поєднані.
І коли почуття присутніх напружилися до краю, почувся голос секретаря:
— Панове, будь ласка, поставте свої підписи під актом цивільного шлюбу.
Президент підійшов першим. Коли всі чотири свідки своїми підписами підтвердили юридичний акт про шлюб Жерома Фандора і Елен, секретар сухо застеріг:
— Якщо упродовж трьох місяців після цього акту, який завдяки люб'язному дозволу присутнього тут президента відбувся без попередніх заповідей, і молоді не подбають про здійснення тих заповідей, то шлюб буде скасовано.
Проте ніхто вже не слухав службовця. Фандор став на колінах біля Елен і поцілував її в чоло довгим, ніжним і палким поцілунком.
— Моя дружина, моя люба дружина, — тихо казав Фандор на вухо Елен з безмежним щастям і безмежною скорботою.
Та раптом Фандор відчув, як хтось торкнувся його плеча.
— Підводьтеся, вона помирає.
То лікар урвав перші пестощі молодят. Фандор застогнав:
— Господи, вона помирає… Ні! Ні! — скрикнув бідолашний Фандор. І таки справді, завдяки піклуванню лікаря, Елен розплющила очі.
— Кохана моя! — зрадів Фандор. — Хвала Богові! Тільки не розмовляй. Треба, щоб ти одужала.
Елен мовчала. А Фандор раптом помітив Жюва: він стояв перед книгою записів актів громадянського стану. Зблідлий інспектор вражено дивився на записи, і Фандор здогадався, що сталося щось незвичайне.
— Жюве, що з вами?
Жюв мовчав.
Фандор підбіг до інспектора, і той тицьнув пальцем у підписи чотирьох шлюбних свідків:
— Поглянь, Фандоре.
Фандор придивився. Першим стояв підпис президента, далі — Жювів. Але два інші підписи приголомшили журналіста. Нижче Жюва лишив автограф свідок Елен, добродій, який загадково потрапив у палату й підписався: «Граф д'Оберкампф, обер-камергер королеви Голландії, хрещений батько Елен Майєнбург, що стала дружиною Жерома Фандора». А нижче цього химерного підпису стояв четвертий, ще несподіваніший — санітара Клода; він підписався справжнім ім'ям — «Фантомас».
Жером Фандор підвів голову, шукаючи поглядом дивного стариганя, що назвав себе хрещеним батьком Елен, а її саму — Елен Майєнбург. Водночас шукав і санітара Клода, який зважився підписатися «Фантомас» і який, мабуть, і справді ним був. Ні одного ні другого в кімнаті не було. Високий добродій і Геніальний злочинець зникли!