Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Так може твердить доктринер, засліплений в нереальних мріях. Нам армія буде потрібна велика й сильна найскоріше!"
"Хто такий Петлюра і який має ранг?"
"Він не військовий. Полтавець, скінчив там духовну семінарію. Батько візник, член Української соціал-демократичної робочої партії. Марксист поміркованого керунку. В часі закриття української преси і книжки був редактором тижневика "Украинская жизнь" в Москві. Патріот, добрий промовець. Людина здібна. Займав в часі 1914–1917 років високе положення в організації помочі фронтові Всеросійського союзу міст. В партії і Центральній Раді лічиться конкурентом Винниченкові".
"А Грушевський?"
"Наша наукова гордість, знаменитий історик і діяч. Має велику популярність в Галичині. Родом з Холма. На мою думку, непотрібно записався до соціал- революціонерів".
"Як сталось, що наші військові справи в неодповідних руках?"
"Бачите, наш національний рух творили головним чином політичні партії, ставлячи завдання: визволення соціальне і національне. Партії організували Центральну Раду й поділили між собою провід в різних керунках. Звідтіль аномалія. Часу мало. Нам треба насамперед інструктори-фахівці, а не дилетанти".
"Значить, армія буде потрібна?"
"Обов'язково, в найкоротшім часі, міцна і новочасна!"
Зміцнив дух капітан Удовиченко, дав напитись цілющої води, підняв пригаслу енергію.
У штабі фронту Удовиченко заступає інтереси України і Центральної Ради. Командуючий фронтом ген. Володченко особисто прихильно ставиться до наших справ.
На жаль, є підстави думать, що одійде. Наступником називають ген. Денікіна, заслуженого і бойового. Поживем-побачим.
Житомир — губерніальне місто Волині. Населення коло 40000. Багато поляків і жидів. Протікає р. Тетерів у мальовничих, скелястих берегах. Пригадується Кічкас. Українців небагато, росіян ще менше. Над широко розкинутим містом домінує католицький костел. До Тетерева терасами спускається широка зелена алея, місто одпочинку і прогулок.
Од міста, в одлеглості 2 км, — казарми якогось піхотного полку. Тут міститься Перша школа прапорщиків П.-З. фронту. Друга в місті займає будинки духовної семінарії. Місцевість мальовнича, гарні ліси, згір'я; змійкою в'ється недалеко pічка Кам'янка, скакаючи каскадами з каменя на камінь, вся в квітах і зелені. Коло кошар проходе дужа важна стратегічна і господарча артерія: широка, як струна рівна, бита дорога Варшава-Київ.
Червоні цегляні корпуси школи поміщають коло 1000 юнкерів. Тут живуть курсові офіцери, переважно з родинами. 90 % становлять фронтовики, поранені, покалічені в боях кадрові офіцери.
Начальником школи — полковник гвардії Духонін. Високий, статний, красивий, чорнявий, літ під 40. Права рука має мертву долоню зі скрученими пальцями — наслідок поранення кулею "дум-дум".
При своїм зрості й сильній будові має несподівано тоненький голос. Взагалі людина високої культури і лагідної вдачі.
Дістався я в першу роту. Командир — старший віком капітан Зімін, курсові — штабс-капітани Томме та Івашина і підпоручик Пакін, котрому не приходило якось підвищення, а був кадровим офіцером якось перед війною.
Знав всі устави, підручники, знаменитий муштровик.
Каждий курсовий мав свої заняття по програмі, з взводом або часом ротою. Вільного часу було чимало.
Юнкери тут становлять цікаву мішанину. Більшість має хрести й медалі, унтер-офіцерські погони з фронту. Єсть двоє з "повним бантом", по чотири хрести і чотири медалі. Бессарабець Бордюжан (таким уявляв Богуна) — як картина, красень, і з Донщини Чернецов. Обидва спішені кіннотчики і підпрапорщики, каждий коло 30 літ.
Чернецов повне обов'язки фельдфебеля, Бордюжан — взводний першого взводу. На 2-му, 3-му і 4-му взводах — з 3-ма і 2-ма хрестами і медалями. Невеликий процент рядових з середньою незакінченою школою.
Одіті юнкери пристойно. Кухня добра, дання смачні й різноманітні досхочу. Курс — 6 місяців, підвищений. В інших піхотних такої назви — 4 місяці. Тут готовляться к-ри роти.
Викладаю фортифікацію і топографію у всіх взводах. Заняття на свіжім повітрі іде на користь, докуповую яблука, вишні. Апетит добрий, починає набирать краски лице, голос зміцнився. Хрипота зникла.