Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Я майже нічого про вас не знаю, за винятком того факту, що ви були пацієнтом лікаря Панде. Крім того, ви повідомили секретареві інституту, що маєте негайно зустрітися зі спеціалістом.

— Знаєте, не щодня в газетах пишуть про те, що твій психотерапевт був мерзотником. У чому його звинувачують? Що він мені заподіяв?

Маршал спробував узяти сеанс під свій контроль:

— Чому б нам не піти трохи іншим шляхом? Для початку стисло розкажіть про себе та причини, які змусили вас звернутися до лікаря Панде.

— Тпру-у, доку. Мені треба зосередитися. «General Motors» не публікує оголошення про те, що з вашою автівкою щось негаразд без уточнення, у чому насправді полягає проблема. Адже власник не має здогадуватися про це самостійно, чи не так? Вони зазначають, що є проблема з системою запалювання, бензонасосом чи автоматичною коробкою передач. Може, спочатку ви розповісте мені про «дефекти» психотерапії лікаря Панде?

На якусь мить Маршал остовпів, але швидко себе опанував. «Це не звичайний пацієнт, — нагадав він собі, — це експериментальний випадок, перше “відкликання пацієнтів” в історії психотерапії». Якщо треба бути більш гнучким, він це робитиме. Маршал пишався своєю здатністю відчувати суперника ще зі студентських часів, коли виконував у команді роль захисника. «Бажання містера Меррімена дізнатися більше слід поважати, — вирішив він. — Гаразд, я зроблю поступку… але це востаннє».

— Що ж, містере Меррімен, це справедливе зауваження. Інститут психоаналізу переконаний, що лікар Панде часто використовував інтерпретації, що є ідіосинкратичними та абсолютно безпідставними.

— Не зрозумів.

— Перепрошую. Ідеться про те, що він пояснював поведінку пацієнтів за допомогою диких і небезпечних інтерпретацій.

— Я все одно не втямив. Яку поведінку? Наведіть якийсь приклад.

— Гм, скажімо, те, що всім чоловікам притаманне прагнення гомосексуального возз’єднання із власним батьком.

— Що?

— У них може виникати бажання увійти в тіло батька і злитися з ним.

— Ого! У тіло батька? А ще що?

— Таке бажання може перетворитися на джерело дискомфорту й негативно вплинути на дружні стосунки з іншими чоловіками. Це вам ні про що не нагадує, містере Меррімен, ви ж бо працювали з лікарем Панде?

— Авжеж, авжеж. Починаю згадувати. Давно було, тож я вже й забув. Скажіть-но: це правда, що людина ніколи нічого не забуває? І все зберігається у спеціальному сховку — все-все, що з нею будь-коли траплялося?

— Так, — кивнув Маршал, — ми називаємо це підсвідомістю. А тепер розкажіть мені все, що вам вдалося згадати про вашу терапію.