Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Це краще, аніж дозволити йому померти на самоті.
— Невже? — запитав Ернест. — Невже Вейнові було б краще вмирати поряд з людиною, яка ставиться до нього з презирством? А ще варто пам’ятати про те, що розлучитися не означає відмовитися від людини чи покинути її напризволяще. Чому б не уявити альтернативну ситуацію: ви живете новим життям, можливо, з іншим чоловіком, але водночас допомагаєте Вейну? Може, за таких умов ви ставилися б до нього значно краще, бо не відчували б обурення через те, що потрапили в пастку. Як бачите, є різні варіанти.
Керол кивнула, понад усе бажаючи, аби він нарешті замовк. Скидалося на те, що Ернест міг теревенити вічно. Вони кинула оком на свій годинник.
— Я бачу, ви подивилися на годинник, Каролін. Можете пояснити навіщо? — Ернест усміхнувся, пригадавши, як під час останнього сеансу супервізії Маршал звернувся до нього з тими самими словами.
— Час майже вийшов, — мовила Керол, витираючи очі, — а я хотіла, щоб ми сьогодні обговорили ще кілька моментів.
Ернестові було прикро, що він поводився надто авторитарно, — пацієнтка навіть не змогла озвучити те, що її насправді хвилювало. Він швидко змінив тему:
— Каролін, кілька хвилин тому ви зауважили, що страждаєте від сексуального напруження. Ви про це хотіли поговорити?
— Це головна проблема. Я просто божеволію від цього розладу, і, гадаю, здебільшого його спричиняє надмірна тривожність. Секс із Вейном і раніше не давав мені особливого задоволення, але тепер, коли йому зробили операцію, мій чоловік перетворився на імпотента. Як я розумію, це типовий наслідок подібної операції. — Керол добре підготувала відповідь на це запитання.
Ернест кивнув. І чекав.
— Отже, Ернесте… ви певні, що я можу називати вас на ім’я?
— Якщо я називаю вас Каролін, ви маєте називати мене Ернестом.
— Гаразд, Ернесте, як скажете. Отже, Ернесте, що мені робити? Велика кількість сексуальної енергії, яку нема куди спрямувати.
— Розкажіть мені про ваші стосунки з Вейном. Попри те, що він імпотент, ви можете бути разом — є різні варіанти.
— Якщо «бути разом» означає, що він може мене задовольнити, краще забудьте про це. Тут без варіантів. Наше сексуальне життя добігло кінця ще задовго до операції. То була одна з причин, через які я хотіла від нього піти. А тепер я взагалі не хочу думати про будь-який фізичний контакт із цим чоловіком, і про Вейна можна сказати те саме. Він ніколи не вважав мене привабливою жінкою — казав, що я надто худа, надто кістлява. А тепер радить шукати коханця деінде.
— І що? — запитав Ернест.
— Ну, я не знаю, що робити і тим паче як це робити. Чи куди йти. Це місто для мене чуже, я нікого тут не знаю. І не збираюся йти до якогось бару, аби мене там «підчепили». Там, назовні, справжні джунглі. Це може бути небезпечно. Гадаю, ви погодитеся зі мною: останнє, що мені зараз потрібно, це щоб якийсь чоловік знову мене використав.
— Це точно, Каролін.
— А ви самотні, Ернесте? Розлучені? На обкладинці вашої книги немає жодної згадки про дружину.
Ернестові перехопило подих. Він ніколи не обговорював смерть своєї дружини з пацієнтами. Це серйозне випробування для його обітниці бути максимально відвертим.
— Шість років тому моя дружина загинула в автокатастрофі.
— О, вибачте. Мабуть, для вас то були важкі часи.
— Авжеж… важкі, — кивнув Ернест.
«Нечесно. Нещиро, — думав Ернест. — Звісно, те, що Рут загинула шість років тому, — чистісінька правда. Але правдою є і те, що наш шлюб у будь-якому разі розпався б. Та чи має Каролін про це знати? Акцентуй на тому, що може допомогти пацієнтці».
— Отже, тепер ви теж борсаєтеся в океані одинаків? — запитала Керол.
Ернест завмер. Ця жінка була настільки непередбачувана! Він не очікував, що його перший круїз океаном відвертості буде настільки складним. Ернест відчув непереборне бажання повернутися в тихі води нейтрального психоаналізу. Маршрут він знав напам’ять — досить запитати: «Цікаво, чому ви про це спитали?» або «Як гадаєте, яким би було моє життя у світі одинаків?» Однак він пообіцяв собі уникати саме такого нещирого нейтралітету і такої шаблонності.