Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Така уже психологія людей. Хто сам стражде, той спочуває стражданням інших, але зараз се спочуття зникає, як зникне страждання. Угри, як були ще в неволі у австрійських німців, рвалися допомагати полякам, що теж постали тоді проти німців за свою свободу. Але коли угри досягли своєї майже повної свободи, самі почали утискувати підвладні їм народи, як, напр., українців, словаків і інші. І дивно! В сім найбільше провинилася їх демократія.
Наведемо тут вимітку із історичного твору проф. Трачевського.
«Історія виявила небезпечний бік націоналізму взагалі. А саме демократи, що вважали лібералів за відсталих людей, самі зробилися Меттерніхами[271] відносно немадярських народностей в Угорській державі, почали їх немилосердно мадяризувати і тим прищепили до себе велику їх ненависть».
Так і робітники пануючих націй: поки вони страждали, поки їх карали за страйки, боронили збори, робітники тих націй часом співчували народам поневоленим, але се почуття починає зменшуватися, як тільки вони вибороли собі ліпшу долю, і в наші часи се почуття у найбільш демократичних пануючих націй зникло.
Коли пануючі верстви не хочуть поділити життєві вигоди з нижчими верствами, бувши братами по крові, себто однієї нації, коли вони ворогують, незважаючи на спільну культуру, освіту і спільну душевну організацію, коли нижчі верстви досягають своїх прав тільки після довгої тяжкої кривавої боротьби з вищими верствами тієї ж нації, то тим більш тяжче зрабованій нації досягти свободи і більшої кари треба їй сподіватися від пануючої над нею, чужої по крові і культурі нації, що ужиє усі засоби, навіть самі страшні, щоб вгамувати націю-раба і знову підхилити її під ярмо для праці на свої потреби. Через те, поки ще в пануючих націях скрізь панує розладдя, ворожнеча і боротьба між різними суспільними верствами, то націям зрабованим ще є змога скористати з сього і вибитися на волю. Коли ж в ворожому таборі пануючої нації запанує тиша та згода, себто, коли по знищенні верств і привілеїв запанує демократія, тоді боротися буде зайво і непотрібно. Демократія високої національної культури, узброєна по вимогах вищої техніки, буде силою непереможною, і під її п’ятою нація-раб роздавлена буде цілком і на завсігди. Хто не міг визволитися, коли в таборі ворогів ішло незладдя, суперечка і боротьба, той тим більше не визволиться, коли в ворожому таборі запанує згода. І буде ймення тієї нації викреслено з книги життя.
V. Становище російських українців-робітників
Розглянемо становище українців, що живуть під москалями, і подивимося на сучасні відносини сих народів взагалі і робітників окремо. Те ж, що ми бачили в житті народів за кордоном, те саме ми спостерігаємо в житті українців. Нещастя нашої нації почалося з 1654 року, коли Україна з’єдналася у спілку, федерацію з московською державою. В сій спілці нарід український не зрікався своїх державних прав, права жити по своїй уподобі, себто права самопризначення. Та під часи лихоліття, що потім насунули, українці стратили свої національно-політичні права і стали рабами Москви. Як завсігди бува при завоюванню, переможці забрали ґрунти, добра вкупі з волею людською.
І почалося нове ненормальне хоробливе життя українського народу. Зрадникам, відступникам, Юдам рідного краю москалі щедро дарували титули та земельну посілість вкупі з людьми, а чесних патріотів України в кайданах гнали в тюрми та на Сибір. При таких ненормальних умовах чесний елемент українського народу повинен зникати, а мерзенний, ганебний множитися і випихати порядний.
Горе тому суспільству чи народу, у котрого найнеморальніші і наймер-зенніші члени мають більшу змогу винести і дати більше нащадку, як члени чесні і порядні! Тенденція простуватиме до повного знищення чесних людей, до повної деморалізації суспільства, деградації духовної і фізичної. Смерть — доля такого суспільства. Таке ми бачимо у нас після завоювання нашого краю Москвою.
Велика сила людей жила в багатстві одними ябедами та політичними доносами на дійсно чесних людей — патріотів України, а москалі щедро дарували їх і боронили їх від народної помсти. Протягом 250-літнього панування Москви сі зрадники дали ціле покоління хамів і попихачів московських.
271
Меттерніх, міністр австрійський, страшенно утискав угрів.