Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Зараз усім стало ясно, що англічанин-робітник зовсім не хоче дати свободу зрабованим націям, а просто хоче примусити пануючі верстви своєї нації поділити з ним панування і гарне життя на чужий кошт.
ІІІ. Відносини між німецькими та чеськими робітниками
Може, читач, а надто неприхильний до націоналізму взагалі, подумає, що тільки в Англії та Германії робітники різних націй ворогують? Тоді розглянемо в Австрії відносини німців до чехів.
Року 1621 Чехія була завойована і зруйнована австріяками-німцями. Як і скрізь при таких умовах була по завоюванні земля чеська і добра розібрані, а самі чехи попали в неволю, рабство.
200 років пройшло з того часу, і здавалося, що чехи згинули національно на завсігди, обернулися на тупих нерозумних рабів, що тільки і знали обробляти безкраї лани своїх земельних володарів.
Та диво сталося на світі: почали чехи відживати, та так швидко, що увесь світ здивувався, і нині там кипить страшенна боротьба.
Успіх в цій боротьбі і надію визволення легко вже передбачити в недалекій будуччині. Головну ролю в сій боротьбі відграває в Чехах робітницький елемент.
Річ в тім, що Чехи самий промисловий край усієї Австрії: її цукроварні, броварні, копальні, гути, бавовняні фабрики заповняють своїми виробами усі ринки Австрії. Але весь сей промисел був майже цілком в руках німців та жидів, що удають з себе в Австрії німецько-австрійських патріотів, як в Росії вони звуть себе «русскими (московськими) патриотами», а між поляками — польськими патріотами. Увесь службовий персонал — майже виключно німці, усі робітники по змозі німці і тільки ті фахи, за які плата нікчемна, а праця тяжка і брудна, німці давали на долю чехів. Промисловість і благо промислу не чехам належали в Чехах.
І німець-робітник, живучи добре, не почуває своїм обов’язком заступати чеха-робітника; він не тільки не хоче поділити з ним вигоди, але не хоче і рівнятися з ним.
Для змалювання повної картини життя чехів додамо ще деякі факти.
У земельних володарів виключно — німців — увесь службовий персонал теж німецький.
Певна річ, адвокатство, лікарство і взагалі інтелігентні фахи належали німцям.
Коли німець бува змушений наймати чеську прислугу, то силує її віддати своїх дітей до німецької школи і взагалі розцуратися зі своєю національністю.
Що ж ми бачимо у Чехах? Бачимо, що усім чехам робітникам і селянам нема місця на життєвому бенкеті; чужинці-зайди захопили джерела існування, промисли і торгівлю і не дають участі в них чехам.
І побачили чехи робітники та селяни смерть у вічі. Полохливі кинули свій нещасний край та розбіглися по усіх краях шукати ліпшої долі; і нема краю, де б не було чеха. Завзятіші кинулися на своїх ворогів, бо уже смерть віяла над ними крилом своїм.
Ще не пізно було... Вони себе вирятували; і стали промисел і торгівля переходити до рук чехів і робітник-чех дихнув вільніше після довгої тяжкої боротьби. Тільки вони стали навіки ворожі усьому німецькому, як німці усьому чеському. І тепер немає на світі найзавзятіших ворогів між собою, як робітники чеські і робітники німецькі. Ніколи не вступить робітник-німець до чеської спілки або навпаки — чех до німецької.
Обидві нації стали проти себе збройно, і найзавзятіша боротьба іде там, де стрічаються іменно робітники тих націй. Нічого спільного не хочуть мати між собою німці з чехами. І поки пануватимуть німці над чехами, доти поклик: «пролетарі усіх країв, єднайтеся» викликатиме у робітників обох націй тільки скажений сміх і ворогування.
Незвичайно навчає нас, українців, історія чехів, а надто часи її відродження.
І ось ми розглянули відносини робітників в Англії, Германії і Австрії і що ж бачимо?
Бачимо, що інтереси робітників націй пануючих і зневолених остільки супротилежні, що викликають ворожнечу і палку боротьбу. З боку пануючих націй утиски, з боку націй зрабованих, що не зможуть боронитися від утиску силою, панує безкрайня ненависть до своїх гнобителів.
І СЕ ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНАМ ВИЩОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ. Поки одна нація панує над другою, поки вона не дає жити їй вільним життям, поки одна висисає з другої усі соки і сили, доти неможливо бути ніякій згоді між членами сих двох націй, чи то будуть робітники чи селяни, чи хто інший.
Почуття власної шаноби примушує робітника зрабованої нації з огидою відвертатися від хоч абияких моральних зв’язків з членами пануючої нації, чи то буде робітник, чи хто інший, бо вони не визнають його прав. Почуття ненависті до утиску є цілком людське почуття, нормальне і доконечне.